Роздуми стосовно потреби служіння церкви для людей з обмеженими руховими можливостями.
Роздуми стосовно потреби служіння церкви для людей з обмеженими руховими можливостями.
Днями Україна, як і жителі інших країн світу, прожила ще один Міжнародний день інвалідів. Згідно з офіційною статистикою, поруч з нами живе понад 3 млн. осіб (а це 5-7% населення), що обмежені у рухових можливостях, що по-особливому потребують допомоги близьких у вирішенні власних побутових потреб.
Такі люди, як на мене, по-особливому близькі серцю Господа, оскільки Він заповідав нам турбуватися про бідних, хворих, нужденних, як і робив це сам, живучи на цій землі.
Але, на жаль, більшість церков, у які щонеділі приходять помолитися Богу християни різних конфесій, не адаптовані для неповносправних – там немає пандуса (площадки для заїзду), адаптованих туалетів (просторих, щоб людина на візку та її супроводжуючий могла туди потрапити), спеціально відведених місць у церкві (щоб людині було усе видно, а не лише чути) та ін., а самі прихожани, як правило, не знають як спілкуватися з такими людьми.
Якщо не робити відповідних висновків, щоб наблизити церкву для людей на візках, неповносправним самим буде важко наблизитися до Господа, щоб сповідатися перед Ним у власних гріхах. Що заважає церкві нині зайнятися соціальним служінням – доставкою неповносправних на недільні богослужіння, відвідуванням їх удома з благою звісткою та матеріальною допомогою, щоб на ділі довести, що ми, церква, є руки Христа на цій землі?
Я щиро вдячний Богові за своє здоров’я, можливість бути свідомим у вирішенні інтелектуальних питань, але коли бачу людей у візках на вулиці, серце кров’ю обливається, дивлячись на їхню безпорадність.
Вірю, що лише Бог здатний допомогти кожному з нас у вирішенні надважких життєвих питань, але по-особливому переконаний, що саме ми, християни, маємо простягнути неповносправним руку допомоги, цим самим розповівши їм про Бога та Його любов до нас.
Якщо кожен християнин, який вважає себе християнином не на словах, а на ділі, хоч трохи допоможе цим людям, життя для неповносправних стане світлішим…
Олександр Самрук
ВОБФ «Переображення»