У трагічні часи Голокосту багато хто з єврейських філософів і містиків ставили глибоке духовне питання: а де був Бог? Нас убивають, знищують і спалюють... де Він? Можливо, це питання ставить собі зараз й український народ, коли страждає від війни... Проте навіть на це надскладне питання о. Омелян Ковч дав відповідь.
У трагічні часи Голокосту багато хто з єврейських філософів і містиків ставили глибоке духовне питання: а де був Бог? Нас убивають, знищують і спалюють... де Він? Можливо, це питання ставить собі зараз й український народ, коли страждає від війни... Проте навіть на це надскладне питання о. Омелян Ковч дав відповідь.
Про це сказав Блаженніший Святослав у середу, 17 січня, під час прямого ефіру програми «Відкрита Церква» на тему альтруїзму.
У програмі розповіли про блаженного священномученика Омеляна Ковча як приклад справжнього альтруїста. Його називали парохом Майданека.
За словами Глави Церкви, концтабір «Майданек» був у той час місцем пекла на землі. Але у своєму листі до родини блаженний священномученик просив, щоб його не звільняли, бо саме там він бачив Бога.
«Він бачив Бога, який був і є між своїми людьми там, де, здавалося б, Його не мало б бути. Він страждає разом зі своїми людьми, яких зневажають і вбивають, бо в них перебуває Син Божий. Там, у концтаборі, о. Омелян бачив Бога, який є однаковий абсолютно для всіх: українців, поляків, євреїв, литовців, латишів. У тому найвищому акті альтруїзму — у самопожертві — можна побачити присутність живого Бога. Тож у таких нелюдських обставинах залишається людиною той, хто живе якраз не для себе, а заради іншого!» —поділився змістом і рецептом того, як бути собою та як бути людиною в нелюдських обставинах, Блаженніший Святослав.
На переконання Глави УГКЦ, отець Омелян Ковч певною мірою руйнує міфи московської пропаганди щодо Української Греко-Католицької Церкви та хибні ідеї щодо розуміння справжнього українця-патріота. «Адже часто образ українського патріота наші вороги показують як антисеміта, як того, хто ненавидить інших. Однак постать цього душпастиря спростовує ці стереотипи», — сказав Блаженніший Святослав, говорячи про альтруїзм блаженного Омеляна.
«Як про це влучно сказав Блаженніший Любомир, блаженний Омелян був сином українського народу, який загинув на землі іншого народу, бо рятував синів і дочок ще одного народу. Отець Омелян був членом патріотичних товариств, учасником національно-визвольних рухів. Він захищав українців тоді, коли вони були приречені на існування в чужих державах, які заперечували їхнє право бути собою. Він помер на землі іншого народу, у Польщі. Тому він є мостиком будівництва християнських добросусідських стосунків між українцями і поляками. А опинився в концтаборі Майданек, бо рятував євреїв», — розповів Глава УГКЦ.
Предстоятель згадав і про священиків підпільної Української Греко-Католицької Церкви, які попри небезпеки робили свою справу — були ревними душпастирями. Саме вони надихнули Блаженнішого Святослава бути справжнім християнином та обрати священиче служіння.
«Я мав щастя зустріти на своїй життєвій дорозі подібних до о. Омеляна Ковча священиків підпільної УГКЦ, життя яких було суцільною жертвою. Вони за кожен знак святого хреста, який на собі робили, за кожну сповідь чи інше діяння могли опинитися за ґратами, але далі все одно це робили (навіть у в’язниці). Завдяки зустрічі з такими священиками нашої підпільної Церкви і тими людьми, які гуртувалися довкола них, я став християнином та обрав священичий шлях життя. Можливо, завдяки їм я є тим, ким я є!» — роздумує Предстоятель греко-католиків.
Він також додав, що серед нас є більше альтруїстів, ніж ми собі уявляємо. Проте ми часто так зациклені на собі та зайняті лише собою, що навіть не бачимо тих, хто є поруч.
Нагадаємо, 24 квітня 2009 року блаженний священномученик Омелян Ковч був проголошений покровителем душпастирів УГКЦ, а перша Всеукраїнська проща духовенства до Перемишлян відбулася у 2012 році..
Блаженний Омелян Ковч (20.08.1884 — 25.03.1944) — український греко-католицький священик-місіонер, ісповідник, капелан УГА, громадський діяч, патріот, праведник України (09.09.1999 р.), блаженний священномученик (27.06.2001 р.), покровитель душпастирів УГКЦ (24.04.2009 р.).