16 червня, в середу, о 16.00 відбудеться презентація унікального видання – «Українські щоденники» Генрі Ноуена. Книжка опублікована вперше. Вона складається з особистих записів отця Генрі, які він вів під час двох подорожей до України. Це глибокі і зворушливі роздуми про Україну і українців, які сьогодні приходять до читача завдяки братові отця Генрі – Лаурентові Ноуену.
Презентація відбуватиметься на facebook-сторінці події.
У заході візьмуть участь:
Модерує зустріч: Мар’яна Карапінка, перекладачка та упорядниця книги.
Генрі Ноуен – знаний у всьому світі проповідник, автор багатьох відомих книжок на духовну тематику, професор та душпастир. Він відвідував Україну двічі – у 1993 та 1994 роках. Ці візити мали вагомий вплив на розвиток спільнот «Віра і Світло» та «Лярш» в Україні, які підтримують людей з неповносправністю, а також інших мирянських ініціатив.
«"Українські щоденники" прості, часом навіть технічні — запис подій, зустрічей, вражень. Пострадянський сірий Львів, де вода по годинах, а купони нічого не варті, де люди розгублені, налякані, злі і наївні. "Щоденники" просочені любов'ю і допитливістю: до людей, місць, подій. Автор постійно рефлексував над почутим, побаченим і відчутим, а тому міг побачити те, чого непомітно на поверхні», — зауважує перекладачка книжки Мар'яна Карапінка.
Видання «Українські щоденники» завершується зворушливими листами до Генрі Ноуена, написаними через 27 років його близькими друзями вл.Борисом Ґудзяком та Зенею Кушпетою, а також братом Лаурентом.
Фрагмент із листа Лаурента Ноуена:
«Я був Твоїм молодшим на 12 років братом. У віці 64 років Ти помер від раптового інфаркту. Мені вже 77, і тепер старший брат я. На цілих 12 років. Моє здоров’я похитнув рак, і я вже бачу, що кінець мого життя близько.
Я б хотів прогулятися разом з Тобою від катедри на Святоюрській горі вниз до прекрасного центру старого Львова. Обережно, коли переходиш дорогу! Коли Ти був тут востаннє 1994 року, на вулицях майже не було машин, хіба якась випадкова «лада», що ледве повзла бруківкою вгору, і світло-синій «камаз», що голосно гальмував, скочуючись донизу. Сьогодні Львів – це суцільний затор, на вулицях купа машин, переважно європейського виробництва. Ти пам’ятаєш порожнє старе місто і безлюдну площу Ринок. Через чотири роки після Твого останнього візиту центр Львова увійшов до списку світової спадщини ЮНЕСКО, і тепер Ти там побачиш натовпи туристів з усього світу, наче в Діснейленді».