Анонс: У Львові знову покажуть "Дорогу" Остапа Лозинського
Полотна виконані у модерному, експресіоністичному стилі: на першому – Ісус омиває ноги своїм учням перед Святою вечерею; на другому – показані сцени власне зі страстей Спасителя (суд Понтія Пилата, тернова корона, що містить в собі слово «nika» (гр. — «перемога»), хресна дорога); на третьому – розп’яття. Цікаво, що замість такої очікуваної, здавалося б, картини воскресіння Христа, є натомість прозора «стіна», де передані слова янголів: «Чого ви шукаєте Живого поміж мертвими? Нема Його тут, бо воскрес», — писала про першу виставку для РІСУ Ніна Поліщук.
Виставка носить радше символічний характер, ніж є прикладом стандартного іконопису. Тому до роздумів спонукають перш за все написи, що супроводжують експозицію, а не самі зображення. «Тому, хто обмитий, нікого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі» — слова Ісуса Христа на першій картині.
За словами автора виставки Остапа Лозинського, перше і останнє полотна символізують ставлення Христа до людей, засвідчують жертву Христову, Його любов до людей. Натомість середнє полотно показує відношення людей до єдиного Бога.
«Я навмисно зобразив тільки земне життя Спасителя, без показу воскресіння. Оскільки хотів нагадати про Його близькість до людей, Його любов до нас. І трилогія починається не з Входу в Єрусалим (відколи і почалися страсті), а з омиття ніг, бо це прямий символ і вияв – присвята себе служінню іншим», — пояснив свій задум О. Лозинський.
Цьогорічну виставку підготували друзі Остапа на його пам'ять. Пригадуємо, митець відійшов до Господа на Різдво цього року.
"Свою «Дорогу» Остап намалював навесні 2014 року. Тоді, коли лише кілька тижнів, як відгримів Майдан і Україна оплакувала свою Небесну Сотню… Тоді, коли тривав Великий піст і коли — як ніколи за останні десятиліття — Страсті Христові були живим людським досвідом. Тоді, коли біль був ще дуже свіжий, а ми лише вчилися його переживати… Тоді, коли почалась анексія Криму і на Донбас почали заходити диверсійні групи ворога, — розповідає один з авторів виставки Роман Зілінко. — З нинішньої перспективи це був початок нашої Дороги. І за вісім років цього шляху було чимало всього: і приклади неймовірної жертовности й служіння, і біль та страждання, і жахливі втрати й розчарування, і підлі зради.
Я завжди дивувався, як Остап умів відчувати час, зосереджуватися на тому, що найважливіше. А потім це відчуття за допомогою фантастичної працьовитости перетворював на живопис, ікони, проєкти. Зрештою — на мистецтво… Більшість його виставкових проєктів була про це. Про життя, про смерть, про любов, про вічне. І там не було пафосу, поверховости чи намагання сподобатися.
Було Різдво… Ми щойно пережили Остапову смерть. І нам, його друзям, здавалося, що не може бути нічого гіршого за його втрату… А втім, на нас знову чекає Дорога. І на цій Дорозі знову буде жертовність і служіння, біль та страждання, втрати, смерть, розчарування й зради.
Та все ж історія Страстей Господніх, Христової Хресної дороги дає нам перспективу Воскресіння. Цим і живемо. Там побачимось усі. Там Остап приготує нам гостину, і цей стіл буде великий…"
