Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького», спільно з Львівським музеєм історії релігії та з Братством, у п’ятницю, 11 травня 2018 р., о 16.00 репрезентує виставку «Слідами блаженного отця Омеляна».
Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького», спільно з Львівським музеєм історії релігії та з Братством, у п’ятницю, 11 травня 2018 р., о 16.00 репрезентує виставку «Слідами блаженного отця Омеляна», інформує ZIK.
В основі експозиції – особисті літургійні речі о. Омеляна Ковча: фелон, єпитрахиль, нарукавники, пояс, а також скарбничка із церкви Святого Івана Хрестителя села Коросно Львівської області, де правив отець Омелян.
Серед експонатів – багато світлин львівського журналіста Богдана Вовка, які ознайомлюють із діяльністю громадської організації «Братство імені блаженного священномученика Омеляна Ковча»: відвідини місць, де служив отець Омелян, різні тематичні вечори, зустрічі, виставки, відкриття меморіальних таблиць. Цікавими є сімейні фотографії отця, документи, пов’язані з його життям і діяльністю.
«Організоване торік саме в музеї «Тюрма на Лонцького», нині Братство налічує понад 8 десятків членів, має багато симпатиків, свою хоругву, посвідчення, нагрудні значки. З волі Владики УГКЦ Ігоря Возьняка, священик Ігор Демків став його духівником. Мета та завдання Братства ґрунтуються на таких цінностях як любов до Бога та Батьківщини, толерантність, відкритість, людяність», – розповів голова Братства Михайло Костів, зазначивши, що 25 березня Братство відвідало концтабір Майданек (Польща), де 25 березня 1944 р. мученицькою смертю відійшов у вічність отець Омелян Ковч.
Нагадаємо: арештований нацистами за підтримку українського підпілля, допомогу євреям та публічне засудження нацистських злочинів, перебуваючи в сумнозвісній тюрмі на Лонцького у Львові, а згодом у страшній фабриці смерті – концтаборі «Майданек» біля Любліна (Польща), Омелян Ковч продовжував таємну тюремну практику душпастирської діяльності.
Родина та знайомі робили все можливе, щоб звільнити його із в’язниці. До цієї справи долучився навіть митрополит Андрей Шептицький. «Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі… Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні – поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці», – в одному з листів до рідних писав отець Омелян.
І він залишився в ув’язненні, де відправляв Літургії, сповідав, причащав, хрестив, ніс зневіреним віру, надію, любов. Омелян Ковч помер за колючим дротом 25 березня 1944 року. Його тіло спалили в одному з крематоріїв табору.