Розкопками керував молодший науковий співробітник Бардецький Андрій. Досліджена ділянка запланована під будівництво церкви Свято-Варваринського жіночого монастиря Рівненської єпархії УПЦ КП.
Розкопками керував молодший науковий співробітник Бардецький Андрій. Досліджена ділянка запланована під будівництво церкви Свято-Варваринського жіночого монастиря Рівненської єпархії УПЦ КП.
Було розкрито площу 36 кв.м. Глибина культурного шару становила 1,5 м. Відкрито і досліджено три археологічні об'єкти. Один з них - господарська яма волино-люблінської культури (мідний вік IV тис. до н.е.). В ній було розчищено розвал вази та знайдено кістяну шпильку, фрагменти посудини, пофарбованої червоною фарбою і крем'яні знаряддя на пластинах. Другий об'єкт - велика заглиблена споруда ХIX ст. Вона перерізала нішоподібну піч, час якої не встановлений через відсутність датуючих знахідок. В культурному шарі було виявлено кераміку і крем'яну сокиру епохи бронзи (епішнурової культури), фрагменти посуду ранньозалізного віку (могилянської групи), фрагменти горщиків давньоруського часу (Х ст.) і литовсько-польської доби (XV-XVII ст.). Зверху давній культурний шар був перекритий потужним шаром ґрунту, перемішаного з будівельним сміттям, насиченого культурними залишками XVIII - поч. ХХ ст., який очевидно пов'язаний із плануванням території після руйнування надбрамної дзвінниці у 1921 р.
Монастир кармеліток було засновано у 1660 році Анастасією Чернецькою (за іншими даними - в 1702 році княгинею Теофілею-Людвигою Любомирською). На цій території були розташовані такі будівлі монастиря: костел (1630 р.) та монастирський корпус (1686 р.). Монастир належав католицькому чернечому жіночому ордену кармеліток. Після більше як 200-літнього існування монастиря в 1890 році з наказу імператора монастир ліквідовано, сім черниць переведено в інші обителі. Всі будівлі та угіддя ліквідованого монастиря тоді ж передані Хрестовоздвиженській пустині. Православне відомство перетворило костел у церкву на честь преподобного Іова Почаївського. Над в'їзною брамою було надбудовано дзвіницю у православному стилі, а над костелом - високий шпиль з банею.
З приходом польської влади у 1921 році всі надбудови (дзвіниця та церква) були знищені, а сам комплекс передано католицьким кармеліткам. Незабаром монастир перейшов до католицьких черниць - сестер Провидіння. Тут була "школа заводова", де, крім загальноосвітніх предметів, дівчаток навчали гаптувати, вишивати, оздоблювати одяг священиків. Після 1936 року монастир було ліквідовано. Донедавна у монастирському комплексі знаходився онкодиспансер, а нині хоспіс. Ця споруда залишилася майже без зовнішньої оздоби. Зникли барочний фронтон, сам костел поділили на два поверхи, на південному фасаді знищена майже вся архітектурна деталізація.