На думку єрарха, «у країні, де панує право сильного, прийняття будь-якого закону має суто символічне значення. Тим більше, в такій ірраціональній сфері, як мовна політика».
«Напевне, провладні сили влаштовувало аби мешканці Донбасу та Галичини обмінювалися взаємними обрáзами з приводу етнічних стереотипів, а не намагалися з’ясувати, скажімо, чому зруйновано систему соціального забезпечення й залізничного сполучення, куди ділися кошти, призначені на «Євро-2012», що діється з оподаткуванням», – сказав владика.
На думку єрарха, «у країні, де панує право сильного, прийняття будь-якого закону має суто символічне значення. Тим більше, в такій ірраціональній сфері, як мовна політика».
«Нав’язування суспільству дискусії про мови, вельми болючої для україномовної частини суспільства, яка переживає постколоніальний синдром і зазнає реальної дискримінації в сфері мови, може мати лише одну реальну мету: спровокувати протистояння суспільних середовищ за етнокультурними орієнтаціями. Але можлива і ще одна прихована мета: перенести центр дискусій в ірраціональну мовну сферу, захистившись від справедливої критики за економічні прорахунки», – вважає архиєпископ Ігор.
Та хіба мало таких дражливих питань могло б виникнути в згуртованому й свідомому спільності своїх інтересів суспільстві!
Владика нагадує настанови апостола Якова: «...Де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава» (Як. 3:16-17).
«Найкраща зброя проти провокаторів – спокій, витримка, передбачливість, мудрість. Рівень патріотизму вимірюється не гостротою дотепів на адресу носіїв російської мови, а вмінням переконати цю суспільну верству в необхідності солідарної протидії безчинству олігархічних кланів, скоординованого захисту громадянських прав. Вмінням у хвилину випробувань бути разом», – наголосив архиєпископ Ігор.