Як мрії стають реальністю, коли обираєш справу, якою гориш – ключова тема Першого мотиваційного форуму, який організувала Асоціація євангельських студентів 16 грудня у Львові.
Як мрії стають реальністю, коли обираєш справу, якою гориш – ключова тема Першого мотиваційного форуму, який організувала Асоціація євангельських студентів 16 грудня у Львові.
Youth Motivation Forum – це перша спроба провести захід у форматі TEDx-конференції, на якому можна говорити в тому числі і на релігійні теми, зазначають організатори.
Для більше 100 молодих людей прозвучали поради від фахівців різних напрямків діяльності про те, як досягати поставлених цілей, не боятися помилок і йти за покликом серця у будь-якій сфері свого життя.
Не очікувати змін у майбутньому, а діяти вже сьогодні, формувати характер і бути відповідальним на тому місці, де сьогодні знаходишся – з таким закликом до студентів звернулися спікери. Серед них – Максим Ніколенко, параолімпійський чемпіон з настільного тенісу, Олег Богомаз, музикант, керівник творчого проекту «Подих свободи», Олег Шеремета, засновник та керівник приватної клініки, Володимир Ковальчук, підприємець, Ірина Наумець, журналіст, кореспондент РІСУ, iPress.ua, Нейроnews, Микола Шагаров, президент соціально-реабілітаційного центру «Дитячі стежинки», опікун 22-х дітей.
«Багато молодих людей шукають мотиваційні статті, щоб надихнутися і стати успішним у певній сфері. Аби спонукати молодь до розвитку, ми вирішили створити свій проект і максимально наблизити його до формату відомої конференції TEDx. Правда, там забороняють говорити про релігію, а в нас – можна. У рік Реформації ми хочемо показати, що реформувати країну важливо, але починати треба з себе. А щоб почати активно діяти, треба бути змотивованими і розуміти, для чого ми це робимо», — розповідає один із співорганізаторів Максим Волоський, студент ІІ курсу комп’ютерних наук УКУ.
Як віднайти справу свого життя, зрозуміти своє покликання, з власного досвіду розповів Микола Шагаров, президент благодійного фонду «Соціально-реабілітаційний центр опіки “Дитячі стежинки”». Колись разом з дружиною вони 10 років чекали народження дитини. Це сталося у 2006 році, якраз коли сім’я почала допомагати дітям-сиротам і планувала заснували центр. Сьогодні вони є опікунами для 22-х дітей. «Це неймовірне щастя, коли вони підбігають до тебе, обіймають, кличуть тебе «тато», «мамо». Я плачу, молюся і дякую Богу. Вони були відкинені у своїх біологічних сім’ях, але ти можеш дати їм те, що вони потребують. Ти можеш подбати про майбутнє цих дітей», — розповідає Микола Шагаров.
Каже, своє покликання відчув ще у підлітковому віці. Хто я, для чого я живу і що мене очікує в майбутньому? – три питання, над якими він задумувався. Спочатку хотів бути місіонером, але після молитви чітко відчув, що буде служити дітям-сиротам. І почав діяти – працював з вуличними дітьми, а потім зібрав команду із 6 людей, з якими побудував центр опіки у с. Великі Мости на Львівщині і з якими досі працює в цьому служінні. Студентам, які ще шукають свій шлях у житті, він радить: «Будьте уважними до Божого голосу, запитуйте, куди вам рухатися, який шлях обрати. Ми можемо помилятися, братися за різні справи, потім залишати, розуміючи, що не йде. Але коли прийде справа від Бога, ви обов’язково це відчуєте».
За час його роботи 36 дітей вже пройшли соціальну реабілітацію, 14 з них влаштовані в сім’ї – частина всиновлені, частина – повернулися до своїх біологічних батьків.
Багато працювати, вміти заощаджувати і не старатися копіювати успішних людей – три важливі тези з досвіду підприємця Володимира Ковальчука. Йому 30 років, у нього 5 дітей, він має успішний будівельний бізнес. Усього досяг завдяки високій працездатності. Брати на себе відповідальність навчився ще з дитинства, бо народився у багатодітній сім’ї. Каже, ще юнаком заробляв більше, ніж батько. У студентські роки удень навчався, а вночі – працював.
Бути бізнесменом ніколи не планував, думав про місіонерство, але Бог спровадив своїм шляхом, розповідає Володимир: «Я не вчився ніяким підприємницьким навикам. Усе, чим займався, починав під великим Божим натхненням. Просто довіряв Богу і діяв. Насправді відразу видно, хто може стати бізнесменом. Насамперед ті, які вміють заощаджувати свій капітал і не виставляють статусні речі на позір. Є люди, які займаються марнотратством – купують брендові речі, дорогі ґаджети і створюють імідж багатих і успішних, але насправді такими не є. Річ у тім, що будеш ти бізнесменом чи ні, залежить не від того, як ти одягається і який у тебе айфон, а від того, як ти мислиш».
За його словами, сьогодні серед бізнесменів є два типи людей: ті, які досягають успіху своїми силами і покладаються тільки на себе, і ті, які працюють, досягають успіху, довіряючи Богу. «Твій бізнес буде доти, доки Бог тобі дозволить. Не чекай, що досягнеш чогось після навчання. Починай вже і займайся справою, якою гориш.
Молодим людям він порадив не копіювати інших, але знайти свою особливу дорогу: «Мені відверто жаль людей, які багато цитують успішних бізнесменів, засновників проектів і пробують йти їхньою дорогою. Не буває однакових доріг і однакових людей. Бути бізнесменом не є легко і ще пам’ятай, що мати більше грошей – ще не означає бути щасливим. Роби те, що любиш, йди за Божим покликом і будеш щасливим».
Успіх – це бути задоволеним процесом досягнення цілі, а не лише її результатом – такою була провідна теза в промові журналістки Ірини Наумець.
«Кожне професійне середовище часто кидає тобі нові виклики. Твій успіх сприймають або не сприймають залежно від середовища, де ти перебуваєш. Важливо рости і ставити перед собою нові цілі. Для мене успіх – це усвідомлювати сенс справи, якою займаєшся, це йти до цілі з гідністю, бути чесним і вдячним Богу за кожний день. Успіх – це коли ти можеш змінити на краще життя бодай однієї людини. І найголовніше – нестача успіху ще не означає втрату сенсу», — наголосила журналістка.
Вона зауважила, що у медійній діяльності навіть незначні завдання, щоденні операційні обов’язки в команді можуть стати основою великого проекту.
Одна з її порад — не завжди вимірювати успіх цифрами чи грошима, часто його видно тільки через роки. «Хочеш стрімких змін – тоді готуйся докласти зусиль і сфокусуватися на своїй цілі. Я вже працювала, коли вирішила навчатися на журналістиці. Відчула, що треба здобути певні професійні навики, щоб робити свою роботу краще. Впродовж двох років я цілеспрямовано здобувала свою другу вищу освіту в УКУ. Водночас важливо балансувати, щоб робота не стала ідолом», — зауважила Ірина.
Ще одна порада – не відступати у найбільш тяжкий момент, а зробити ще три кроки вперед: «Не поспішайте залишати роботу чи навчання, яке вам не подобається – здобудьте певні навики, подолайте бар’єри, а тоді йдіть. Труднощі – це найкращі умови для розвитку. Щоб зрозуміти, що тобі подобається і які в тебе таланти, іноді треба спробувати те, що не подобається. Не применшуйте своїх можливостей і не кажіть, що не зможете. Йдіть на зустріч новому і не бійтеся помилок, адже з кожною помилкою заточується хватка».
Професійність, відповідальність і характер – це три важливі якості, які треба мати кожному незалежно від сфери діяльності, зауважив Олег Богомаз, музикант, керівник творчого проекту «Подих свободи». Попри участь у творчих та соціальних проектах церкви, він також є підприємцем. Каже, 80% свого часу віддає служінню і тільки 20% — йде на бізнес.
Наскільки ви готуєте себе до майбутнього? У що ви сієте свій час і свої зусилля? – ключові питання, над якими він спонукав задуматися.
«Можна бути професіоналом, але безвідповідальним. Можна бути відповідальним, але занозою для всього колективу. Можна мати хороший характер, але не бути професіоналом. Працюйте над усіма трьома якостями. Працюйте над своїм характером, над своїми емоціями вже сьогодні. Відточуйте свій талант. Стреміться мати характер Христів», — закликав він молодих людей.
Єдиний шлях до успіху – це коли ти вмієш розмовляти з Богом і отримуєш від нього відповіді, наголосив спікер: «Починайте вже молитися про справу, якою хочете займатися. Будуючи стосунки з Богом, ви матимете надійного союзника. Ви будете розуміти його мрії, а Він буде підтримувати ваші».
Як «перетворювати гори у рівнини» і долати страх, поділився у своїй промові Максим Ніколенко, параолімпійських чемпіон світу і Європи з настільного тенісу. Коли хлопцю виповнилося 2 роки, йому поставили діагноз – церебральний параліч. Коли виповнилося 15 років, батько покинув їхню сім’ю.
«Тоді виглядало так, що довкола одні гори проблем — батькова зрада, моя інвалідність, але це все зробило мене сильною особистістю. Довкола були люди, які мене підтримували. Мама, яка завжди вірила і молилася за мене. За темрявою настане день, казала вона. Усе, що маю зараз, завдячую її молитвам», — розповів Максим.
Незважаючи на фізичні вади і складні сімейні обставини обставини, хлопець досягнув і продовжує досягати спортивних успіхів. Тенісом займається з 10 років, брав участь у всеукраїнських змаганнях, на яких його помітили тренери збірної України. Згодом на міжнародних змаганнях він отримав ліцензію на участь у Параолімпійських іграх в Лондоні.
Каже, у його спортивній кар’єрі були і поразки. Коли аналізував чому, то здебільшого причинами були страх і невпевненість. «Подумайте, який страх заважає вам досягати успіху. Мені боляче спостерігати за людьми, які нічого не роблять, нікуди не стремляться і не хочуть вийти із зони комфорту. Роблячи з себе духовних інвалідів, потребують допомоги, а не допомагають іншим. Вони кажуть, мовляв, у мене немає грошей, немає капіталу, немає багатих батьків і немає таланту. Зізнаюся, що мені багато що дається нелегко, але я вірю Богу і йду вперед», — наголошує спортсмен.
Після перемоги в параолімпіаді в Ріо президент вручив йому найвищу нагороду – орден ІІІ ступеня за мужність. «Те, що я досягнув – це ще не максимум. Не можна зупинятися, треба ставити довгострокові цілі. Будьте вдячними тим, хто вас підтримує. Не бійтеся і ніколи не здавайтеся. Розвивайте стосунки з Богом і стреміться до цілі, яку Він вам дав», — закликав студентів Максим Ніколенко.
Сьогодні день, коли слово має стати тілом, — такими символічними словами з біблійної книги пророка Ісаї звернувся до студентів Олег Шеремета, лікар, засновник приватної клініки, успішний підприємець. Ще з дитинства його сім’я вірила в те, що він буде лікарем, і все складалося саме так. Він успішно закінчив медуніверситет, працював там впродовж 8 років, займався науковою діяльністю, а тепер є практикуючим медичним фахівцем.
«Коли ми були студентами, писали листи в майбутнє, ким бачимо себе через 10 років. 90% з того, що я тоді напланував, збулося. Слово, яке стає тілом – це повчальна істина. Слово – це те, що є невидимим. Наша ідея, наша ціль має втілитися у життя, проявитися у доступних речах. Наша віра повинна проявитися ділами. Сьогодні день, коли слово має стати тілом у твоєму житті. Це рема, якою я мотивував себе, розпочинаючи свою справу», — зазначив спікер.
Цінність людини полягає в її цілях і в ціні, яку вона готова заплатити, щоб досягнути цілі, нагадав він студентам: «Вам потрібні у житті цілі. Коли ви це робите, стаєте лідерами, стаєте людиною з баченням, за якою йдуть. Саме цілі програмують вас на успіх, на певні досягнення».
Щоб досягати, треба багато працювати, концентруватися на справі, яку обрав своєю, наголосив Олег Шеремета. Свою дисертацію він писав впродовж 5 років, зараз також активно займається науковою діяльність. Він був одним з організаторів приїзду в Україну Вернона Смітта, брав участь у проектах з нагоди 500-річчя Реформації. Його сьогоднішня діяльність є продовженням минулих наукових досягнень, зазначає спікер.
Студентам він радить вкладатися в улюблену справу, бо без зусиль не буде великого результату. Займатися спортом, бо це допомагає сконцентрувати увагу на цілях і ставити їх, а також не забувати про хобі. Творчість розвиває наше мислення, допомагає вийти за рамки буденності, наголошує Олег Шеремета.
* * *
Асоціація євангельських студентів – це проект ініціативної групи молодіжних лідерів Української Церкви християн віри євангельської (УЦХВЄ), які згуртовують молодь і допомагають студентам відчувати себе залученими і впливати на середовище, організовуючи загальнохристиянські проекти.
Хто починає працювати, той вже на половині свого шляху до успіху, зауважив один із координаторів Асоціації євангельських студентів Іван Білик: «Коли ми нічого не робимо, то нічого і не виходить. Часто нас треба мотивувати, нагадати, що ми можемо більше і для цього такий Форум. Будьте максимально посвячені Богу на тому, місці де ви є зараз. Будьте відданими і вірними. Тося не зробить. Не чекайте Тосі, який ніколи не приходить. Починайте вже сьогодні».