Дерев’яну церкву в селі Кугаїв, що біля Львова, накрили гідробар’єром, щоб захистити від замокання впродовж зими-весни. Це вдалося зробити завдяки громадській ініціативі «Врятувати церкву в Кугаєві», яку небайдужі львів’яни започаткували торік.
Дерев’яну церкву в селі Кугаїв, що біля Львова, накрили гідробар’єром, щоб захистити від замокання впродовж зими-весни. Це вдалося зробити завдяки громадській ініціативі «Врятувати церкву в Кугаєві», яку небайдужі львів’яни започаткували торік.
Накриття гідробар’єром — лише один з кроків на шляху порятунку церкви. Нагадаємо, в серпні цього року в храмі встановили охоронну та протипожежну сигналізації. Зробили це також за приватні пожертви. За словами А. Салюка, наступним має бути заміна ґонту на старій церкві, який міняли ще в 1980-х роках, він уже почав протікати. Відповідно, замокають і стіни храму. «Дуже сподіваємося, що плівка буде лише сезонною, а коли дозволить погода, влітку, зможемо зібрати гроші для закупівлі ґонту й перекриття храму. Маємо також іншу проблему — в одному місці частина дерев’яних конструкцій прогнила, від цього почав похилятися верх бабинця (частина церкви над входом). Очевидно, їх треба міняти якнайшвидше», — розповідає Андрій Салюк.
Окрім цього, нині пошкоджено й підвалини святині. «Храм «загруз» у землі. рівень ґрунту нині вищий за рівень підвалин. Церкву треба було б підняти й поміняти підвалини. Але це дуже дорогі роботи, тож не певен, чи зможемо провести їх за спонсорські гроші. Добре було б, щоб долучилася і влада, адже храм є пам’яткою архітектури національного значення», — зазначає пан Салюк.
Церкву Богоявлення Господнього в селі Кугаїв датують 1693 роком. Вона є прекрасним зразком бойківської архітектури. Храм у Кугаєві, що стоїть біля в’їзду в село і є пам’яткою архітектури національного значення, зберігся в оригінальному вигляді до наших днів. У різні часи святинею опікувалися різні люди. Так, в інтер’єрі є написи, які свідчать, що церкву ремонтувала власним коштом громада Кугаєва 1874 року. Знову ж таки, за гроші сільської громади храм відреставровано 1985-го, помальовано 1989 року.
Мирослава ІВАНИК