На площі Звенигородській, 3 у Львові під час археологічних досліджень було виявлено культурний шар XIII століття. На думку науковців НДЦ «Рятівна археологічна служба», ця знахідка є надважливою, адже давньоруський період через брак письмових згадок є найменш дослідженим, повідомляє Дивись Інфо.
Археологічні розкопки розпочалися наприкінці травня на замовлення приватних підприємців, бо ділянка належить готелю, який знаходиться поруч.
Площа Звенигородська належить до найстарших львівських площ і розташована поряд із площами князя Осмомисла та Старий Ринок. Відомо, що у XIII столітті тут, ймовірно, був дерев’яний храм, на місці якого у ХІV столітті німецькі колоністи звели костел Марії Сніжної, сьогодні – греко-католицька Церква Матері Божої Неустанної Помочі. Для археологів така локація означала, що тут можливі цікаві знахідки.
Розкопки тривають у внутрішньому дворику.
«На сьогоднішній день з найцікавішого ми виявили кам’яне мощення XVII-XVIII століття, наразі більш докладно важко сказати. Припускаємо, що це може бути або мощення якогось внутрішнього дворика, який тут був раніше, або якогось між будинкового провулку», – розповідає керівник археологічної експедиції, молодший науковий співробітник «Рятівної археологічної служби» Микола Шніцар.
Нижче кам’яного мощення археологи виявили господарську яму XV століття. Але найцікавіше, зазначає керівник археологічної експедиції, було зафіксовано культурний шар княжої доби або, як його ще називають, давньоруської, датований XIII століттям.
«Наразі вдалося розкрити тільки кілька квадратних метрів. Зі знахідок є тільки фрагменти кераміки – це уламки горщиків, а також дрібні уламки амфори. Наразі працюємо, будемо розкривати більші площі і маємо надію, що будуть виявлені більш цікаві знахідки», – розповів пан Микола.
Археолог зазначає, що ця знахідка була цілком очікуваною, оскільки такі ж культурні шари були виявлені на сусідніх ділянках, зокрема на площі Осмомисла у 2010 році, та на пл.Звенигородській, 4 у 2013 – тут також був зафіксований давньоруський культурний шар.
«Фіксація і нанесення на карту таких матеріалів є дуже важливими, оскільки розкриває нам трохи історію давнього, долокаційного Львова, тобто княжого періоду, про який писемних відомостей є дуже мало. І повністю відсутні якісь картографічні матеріали. Натомість карти реконструкції не завжди чимось підкріплені. Власне фіксація таких матеріалів дає нам можливість говорити про якийсь просторовий розвиток міста, як воно мінялося, адже надання Магдебурзького права і локація була лише формальною, а місто згодом було перенесено. Спочатку фіксуються якісь дрібні ділянки, а потім можна виходити на узагальнення у просторовому сенсі. Тобто не фантазувати, де могло бути, а на підставі археологічних знахідок стверджувати певні факти», – продовжує Микола Шніцар.