Незважаючи на активну кампанію РПЦ і УПЦ (МП) проти законопроектів № 4128 і 4511, які висунуті низкою депутатів на розгляд парламенту України, відомі богослови згаданих конфесій не бачать причин для "кінця світу".
Незважаючи на активну кампанію РПЦ і УПЦ (МП) проти законопроектів № 4128 і 4511, які висунуті низкою депутатів на розгляд парламенту України, відомі богослови згаданих конфесій не бачать причин для "кінця світу", повідомляє кореспондент порталу "Релігія в Україні".
Так, 17 травня московський протодиякон Андрій Кураєв, кандидат богослов'я, назвав "прекрасним" законопроект № 4128 авторства народного депутата Віктора Єленського.
Богослов цитує в мережі Facebook нововведення, яке пропонується закріпити в законодавстві України: "Належність особи до релігійної громади визначає її самоідентифікація з цією релігійною громадою, підтвердженням чого є участь в релігійному житті конкретної громади". Андрій Кураєв коментує: "Наші митрополити цю новизну лають. А адже це реальний шлях до відродження церковного життя. По суті це спонука до складання списку прихожан. А коли будуть такі списки - можна проводити не фіктивні вибори в парафіяльну раду або делегатів на собори різних рівнів, аж до Помісного".
На побоювання, що може повторитися досвід початку 1990-х, "коли бойовики колесили по парафіях, голосуючи "як треба", о. Андрій Кураєв відповідає, що як раз "в нинішньому вигляді поправка ставить заслін гастролерам". Крім того, профільний Комітет Верховної Ради вже запропонував доповнити цю поправку положенням про те, що рішення парафіяльних зборів про зміну юрисдикції має затверджуватися органом керівництва приходу, нагадав Кураєв.
Свої міркування з приводу законопроектів висловив і архимандрит Кирило (Говорун), кандидат богослов'я, який раніше обіймав посади голови ВЗЦЗ УПЦ (МП) і першого заступника голови Навчального комітету РПЦ. 18 травня він пише в Facebook:
"Спочатку не хотів брати участь в дискусії про відомі законопроекти, але ось тільки зараз нарешті отримав в руки екземпляр журналу зі своєю статтею про Церкву і сприйняв це я як підштовхування щось написати.
Головна теза тут така, що основою (іпостассю) Церкви є не її адміністративна структура, а суспільство. І ця теза дивним чином збігається з головною презумпцією законопроектів, які надають пріоритет громади перед юрисдикцією.
Думаю, ніхто з парламентаріїв, які ініціювали і будуть підтримувати законопроект, не розбирається в православні й еклезіології. Але, виходячи з власних політичних міркувань і не усвідомлюючи цього, вони фактично просувають базові основи православної еклезіології там, де ті, хто мав би право сказати слово істини, всіляко намагаються підмінити головне другорядним.
Ця ситуація мені нагадала, як Церква чинила опір відділенню від держави і вважала таке відділення кінцем світу. Але воно врешті-решт принесло велике благо для Церкви, хоча його і просували секуляристи для своїх власних цілей".
Свій коментар архимандрит закінчив напівжартома: "Ще раз переконуюся, що Україна - це сервісно-діагностичний центр, який Бог влаштував для Вселенського Православ'я, в якому зараз можна виявити і усунути застарілі дефекти, які накопичувалися століттями".