Одне з найстаріших міст західного регіону України, яке у 2009 році відзначило 925 річницю з дня першої офіційної згадки та 425-ту від отримання магдебурзького права, розташоване на північному сході Львівської області всього за декілька кілометрів від межі з Рівненщиною. Броди – місто майже рівновіддалене від чотирьох обласних центрів – Львова (101 км), Тернополя (80 км), Рівного (110 км) та Луцька (110 км).
Назва міста походить від слова «брід» – неглибоке місце у водоймі, яким можна пересуватись пішки. Оскільки поселення засновувалось на болотистій місцині, то переправа вбрід була досить поширеним явищем.
Активне життя на теренах сучасного містечка існувало ще за часів Київської Русі, свідченням чого є згадка про Броди у 1084 році в «Повчанні Володимира Мономаха дітям» , де говориться про те, що саме тут відбулась велика зустріч між князями Володимиром Мономахом та Ярополком Ізяславичем. Традиційно від цієї дати ведеться літочислення міста.
Вже в ті часи Броди лежали на важливому шляху, який з’єднував місто Галицького князівства Плісненськ з дорогою, що вела з Володимира до Києва.
Велике лихо спіткало українські землі у ХІІІ ст. Орди хана Батия здійснювали спустошливі набіги на Східну Європу. Не оминуло нещастя й Бродів, які в 1241 році були знищені до тла. У 1380-х роках споруджується оборонне укріплення з метою захисту міщан від імовірного повторення татарських нападів.
ХІV-ХV ст. для прикордонної Бродівщини запам’яталось частою зміною землевласників. Король подарував Яну Сенінському в 1441 році землі Олеського ключа, до якого належали й Броди. Родина Каменецьких володіє населеним пунктом з 1511 року, а коронний гетьман Станіслав Жолкевський з 1580-го. Останній називає місто на честь свого родинного гербу – Любич. Проте нова назва бродівчанам була не до вподоби, через що й не прижилася.
Король Стефан Баторій надав місту магдебурзьке право 22 серпня 1584 року, а також дозвіл проводити торги двічі на тиждень та великі ярмарки тричі на рік, що позитивно позначилось на розвитку інфраструктури та збільшенню чисельності жителів. Містом у цей час керувала місцева рада, члени якої обирались міщанами, окрім одного, якого призначав магнат.
Знову міняється господар міста у 1629-му році, ним стає коронний гетьман Станіслав Конєцпольський. Один із найкращих полководців Речі Посполитої перетворив оборонні споруди Бродів на потужну фортецю, до будування якої були залучені Гійом де Боплан (французький інженер, військовий картограф) та Андреа дель Аква (артилерист, архітектор, військовий інженер родом з Венеції). Потужність фортифікаційних споруд довело нелегке випробування – восьмитижнева облога військ Б.Хмельницького у 1648 році, яка закінчилась для українського гетьмана невдачею.
У ті часи Броди були забудовані як ідеальне місто-фортеця, тобто всі вулиці були паралельно-перпендикулярними. До розбудови активно долучались купці-іноземці (євреї, поляки, греки, вірмени, шотландці), які були запрошені сюди для ведення торгівлі.
У 1628-му році в Бродах було два руських (українських) храми. З п’ятьох монастирів (Домініканський монастир з костелом св. Станіслава 1678 р., жіночий монастир 1760 р., монастир Чину сятого Василія Великого, жіночий монастир сестер-служебниць, монастир піарів) до наших днів не збереглося жодного.
Син короля Яна Якуб Собєський отримав Броди від внука гетьмана Конєцпольського, той, в свою чергу, продав маєтності Потоцьким у 1704 році.
Під час війни за польську спадщину (1733-1735 рр.) російські війська руйнують фортецю, після чого вона занепадає. В середині ХVIII ст. Станіслав Потоцький перебудовує споруду на резиденцію в пізньобароковому стилі. Біля північного муру з’являється палац, у якому відбулося весілля доньки Станіслава Потоцького. Будівля збереглася до сьогодні.
Палац на території колишньої фортеці
Науковець Іван Созанський у одній з праць пише, що Броди колись жартома називали «галицьким Єрусалимом» через велику кількість євреїв серед населення, число яких із розвитком ремесел та торгівлі зростало. Кам’яну оборонну синагогу кубічного об’єму, яка збереглася до наших днів, було збудовано у 1742 році на місці старої дерев’яної, яку знищила пожежа.
В 1772 році Броди переходять під владу Габсбургів (з 1804 року – Австрійська імперія). Вінцент Потоцький в 1812 році, виконуючи вказівку австрійського уряду, розбирає частину фортифікації з боку міста.
У 1869 році через місто прокладають залізницю, яка згодом була з’єднана з системою залізничних шляхів Російської імперії. Свого часу на залізничній станції Бродів була Леся Українка, їдучи потягом до Відня. Бродівські шанувальники подарували письменниці квіти.
Приміщення колишнього банку "Прага"
Орієнтовно в 1830-х роках місто викупив Ян Казімір Молодецький, у власності внучки якого Ядвіги перебував палац до 1939 року. Під час військових дій Першої світової війни будинок зазнав руйнувань, після чого власники відремонтували його.
Приміщення колишнього повітового суду
Броди кілька разів відвідував Оноре де Бальзак, їдучи на Житомирщину до коханої. Письменник негативно висловлювався про готелі містечка, прирівнявши сервіс та умови у них до найгірших французьких тюрем.
За статистикою 1910 р. населення міста у процентному відношенні складало 67,5 % євреї, 18,9% – римо-католики, 11,3% – греко-католики.
Сьогодні населення Бродів становить 23 тис. осіб , з яких понад 90% – українці. Містечко живе активним культурним та духовним життям. У цьому можете переконатись самі, ставши свідками виступів хорової капели «Боян», зразкового вокально-хореографічного ансамблю «Дивограй», театрів «Пошук» та «Мрія».
На теренах району можна знайти не менш цікаві місця, ніж у самих Бродах. Це, зокрема, й Підгірці, де колись існувало давньоруське оборонне поселення Пліснесько, яке згадується в «Слові о полку Ігоревім». Тут же й можете знайти замок, збудований протягом 1635-1640 років, у якому за свідченнями місцевих жителів живе привид – Марусенька. Заслуговує уваги василіанський Благовіщенський монастир, заснований ще в 1180-му році.
Заворожує оповитий легендами Підкамінь, окрасою якого є камінь-велет, що красується на горі поблизу монастиря домініканців (ХVIII-XX ст.). За повір’ями, в сиву давнину чорт ніс цей камінь для того, щоб знищити ним християнську святиню. Врятували монастир від руйнування півні, які сповістили околицю про схід сонця. Чорт злякався ранку, кинув каменюку, не донісши до монастиря, та втік. Залишилась ця скеля й до нашого часу.
Як кожен театр починається з вішалки, так і кожне місто починається з вокзалу. Яким би видом транспорту ви б не добирались до Бродів, чи то залізницею, чи то автобусом, все одно потрапите в південну частину містечка, оскільки залізничний вокзал та автостанція зовсім поруч.
Перше, що приверне вашу увагу на шляху до центру, яким є довга пряма вулиця Залізнична, буде великий модерний костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста, який належить римо-католицькій громаді міста. Храм було освячено 22 травня 2010 року, його настоятель – о. Анатолій Шпак. Католицька парафія існувала в Бродах ще у ХVІ ст. Старий костел в 1993 році було передано УГКЦ, до цього радянська влада використовувала його як спортзал.
Для того, щоб оглянути цей старий костел, вам потрібно, дійшовши до площі Ринок, рухатись на схід вулицею В. Стуса буквально 100-150 метрів. Особливих труднощів при пошуку історичних пам’яток у вас не виникне, оскільки містечко розташоване досить компактно.
Помираючи, польський коронний гетьман Станіслав Конєцпольський у присутності священика заповів синові Олександрові збудувати мурований костел та покласти в нього тіла батьків. Було це 11 березня 1646 року. Проте виконати заповіт батька синові не вдалося, спорудив храм уже внук покійного гетьмана Станіслав десь на початку 1660-х років. Церква пережила свого часу чимало різноманітних перебудов, добудов та реставрації через пожежі. В 1750-х було збудовано бічні каплиці, 1825 року під час чергового ремонту споруду розширили та перекрили черепицею. У 1850-х дах вже став критим бляхою.
З 1946 по 1993 роки костел використовувався як спортивна школа, згодом був переданий громаді УГКЦ, якій належить і сьогодні. Настоятель храму – о. Ярослав Царик.
Якщо підете вулицею М.Коцюбинського, яка є продовженням вул. В.Стуса, то натрапите на досить цікаві будівлі колишнього повітового суду (тепер педагогічний коледж ім. М.Шашкевича), торгової палати (тепер ЗОШ 1 ступеня №1) та Вищої реальної гімназії ім. архікнязя Рудольфа (тепер Бродівська гімназія імені Івана Труша, яку свого часу закінчили такі видатні постаті як Йозеф Рот, Мирон Тарнавський, Іван Труш та ін.).
Далі, щоб добратися до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, можете піти центральною вулицею міста – Золотою, вздовж якої розташовані двоповерхові старі кам’яні будинки, які колись були крамницями та помешканням для їхніх власників. Зверніть увагу на будівлю колишнього банку «Прага», майдан Свободи, 9.
Зараз в приміщенні є райвідділ МВС. Будинок був збудований 1911 р. і використовувався за призначенням до 1920 р. Будівля є справжньою окрасою Бродів, її внесено до державного реєстру архітектурних пам’яток.
Обов’язково, прогулюючись Золотою, огляньте триповерхову кам’яницю колишнього готелю «Брістоль», яка була збудована у 1909 році в стилі модерн. Будинок прикрашають цікаві алегоричні сюжети та атланти, які підтримують балкон другого поверху.
У кінці Золотої зверніть праворуч. Пройшовши з 70 метрів вулицею І.Франка, побачите церкву, яку місцеві називають Великою.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, вул. І.Франка 14
Перша письмова згадка про храм датується 1630 роком, проте традиційною датою спорудження вважається 1600 рік. Спочатку церква була дерев’яною. У 1745-1763 роках її змурували. На вежі є трибічний годинник, який було вмонтовано в дзвіницю у ХІХ ст. Під час світових воєн, на щастя, споруда не зазнала значних пошкоджень чи руйнувань. За часів радянської влади це був єдиний храм у районі, який функціонував, тому будівля непогано збереглася.
Тепер церква належить УПЦ КП, є однією з найбільших українських святинь Бродів. Настоятель храму – о. Василь Шира.
Буквально в трьох хвилинах ходи на вул. Поштовій розміщується інша цікава сакральна споруда, яку варто відвідати – церква св. Юрія, вул. Поштова 11.
У народі її називали «купецькою церквою», оскільки на її спорудження у 1628 р. пожертвували кошти грецькі та вірменські купці. Після Другої світової війни храм було розграбовано та закрито. Міськторг використовував його як складське приміщення.
4 грудня 1990 р. церкву було відновлено та урочисто посвячено. В храмі є високохудожній іконостас, виконаний в стилі рококо, який варто побачити. Наставник парафії – о. Роман Біль.
Продовжуючи своє знайомство з Бродами, в жодному разі не оминайте фортеці. Від вулиці Поштової вийдіть на Замкову, рухаючись нею до кінця, потрапите просто до замку. Особливих трудностей при пошуку Замкової вулиці не зазнаєте, оскільки вздовж неї розташований торговий ринок.
Бродівський замок, вул. Замкова
До наших часів збереглися два бастіони і три з половиною куртини з казематами. Зберігся двоповерховий палац, збудований ХVІІІ ст. Станіславом Потоцьким, де можете оглянути експозиції виставкових зал Бродівського історико-краєзнавчого музею, які працюють з 10:00 до 18:00, обід з 13:00 до 14:00, субота – вихідний.
Щоб оглянути оборонну синагогу, поверніться Замковою вулицею до площі Ринок, звідти пройдіть 100-150 метрів в південному напрямку.
Оборонна синагога, вул. Гончарська, 12
Споруджена 1742 р. у формі квадрата на кошти Якова Іцковича. З 1960р. будівля використовувалась як складське приміщення, проте була покинута через постійне протікання даху. Зараз стоїть пусткою, руйнується під впливом природних процесів.
Споруда цікава й тим, що до неї був значною мірою причетний єврейський чудотворець, рабин, засновник хасидизму Бааль Шем Това. Значних руйнувань зазнала будівля під час Другої світової війни: були знищені південні й північні прибудови, серед яких одноповерховий жіночий молитовний зал, пошкоджено дах.
1991 року влада намагалась провести ремонтні роботи в синагозі з метою облаштування картинної галереї, проте в зв’язку з фінансовими труднощами цього зробити не вдалось.
Розпочавши знайомство з Бродівщиною від районного центру, можете продовжити його, повернувшись знову на вокзал. Легко дістанетесь до села Підгірці, де розташований королівський замок ХVII ст., чи оповитого легендами Підкаменя, де знайдете колишній домініканський кляштор та диво природи – 17-метровий камінь-велетень, оповитий легендами та переказами.
Видатні постаті Бродівщини: Іван Труш, Йозеф Рот, Мирон Тарнавський, Яків Головацький, Олександр Вислоцький, Леопольд Бучковський та багато інших.
Броди мають добре автобусне сполучення зі Львовом (автобуси курсують з АС-2), також зручно добиратись залізницею, якою без пересадок можна дістатись з Києва, Рівного, Харкова. До Бродів курсують автобуси з Луцька.
Бродівський історико-краєзнавчий музей може запропонувати вашій увазі ряд пізнавальних екскурсій:
– Екскурсії залами музею
– Екскурсії Бродами
– Краєзнавчі екскурсії
майдан Свободи, 5
Тел. (03266) 4-21-13
Світлини автора та з мережі Інтернет