Церковна архітектура українців Південної Буковини

В Сучавській області українське населення проживає в двох зонах: гірській (у верхів'ях рік Сучави, Серету, Вродини, Молдовиці, Молдови, Золотої Бистриці та Сухої) і підгірській - вузькому клині вздовж р. Гатнуці, між pp. Сучавою та Серетом, що простягається аж до м. Сучави.

В Сучавській області українське населення проживає в двох зонах: гірській (у верхів'ях рік Сучави, Серету, Вродини, Молдовиці, Молдови, Золотої Бистриці та Сухої) і підгірській - вузькому клині вздовж р. Гатнуці, між pp. Сучавою та Серетом, що простягається аж до м. Сучави. Населення гірської частини належить до етнографічної групи гуцулів. Вони здебільшого зберігають свій діалект і звичаї, не дуже піддаючись асиміляції, хоч на окраїнах суцільної території вже є райони, де румунська (в місцевій українській мові - "волоська") мова витісняє рідну. Румунізації сприяє школа і особливо православна церква, яка є румунського у всіх буковинських селах. Хоч, правда, в Балківцях мешканці добиваються, щоби відправи в місцевій церкві відбувалися українською мовою. Певну стримуючу роль румунізації відіграє відновлена у 1990 р. сітка українських греко-католицьких церков Радівецького вікаріату, якому вдалося отримати вже сім церков у Сучавській області.

Сакральна архітектура українців Південної Буковини має свої характерні риси, що коренями сягають особливостей будівництва Північної Молдавії. Як оповідає легенда, найстарішу дерев'яну церкву в Молдавії збудував воєвода Драгош в с. Волівці в другій половині XIV ст. Ця споруда, пізніше перенесена в монастир Путну Стефаном Великим, стоїть там до сьогодні (1). Вона стала прообразом для інших дерев'яних будівель і первісне складалася з рівношироких прямокутної в плані нави та гранчастих вівтаря і бабинця, перекритих зімкненим коробовим склепінням. Вкривав церкву високий дах з широкими випусками, підтримуваними профільованими кронштейнами-випусками вінців зрубу. У XVIII ст. до нави з півночі та півдня добудували два гранчасті в плані крилоси, а до бабинця з заходу - присінок. Вхід в церкву був влаштований в південній стіні нави.

В українській зоні Південної Буковини цей тип споруди повторює майже в деталях церква св. Іллі в с. Чумирна (рис. 1). Первісне побудована у Кимполюнзі Молдавському в 1668 р. коштом воєводи Іоана Калімаха та його батька Олександра (2). В 1887 р. громада села Чумирна викупила цю церкву разом з іконостасом від парафіян Кимполюнгу за 500 флоринів і перенесла в село, встановивши 1890 р. на пагорбі в центрі села біля школи. В кінці ХІХ - на початку XX ст. був розроблений проект часткової реконструкції споруди з побудовою невеликої восьмигранної вежечки над навою, але його реалізації перешкодила Перша світова війна. По війні до бабинця з півдня добудували великий присінок стовпової конструкції, що дуже зіпсував її вигляд.

Церква - дерев'яна зрубна, на підмурівку. Складається з витягненої прямокутної в плані нави, до якої з півдня і півночі прилягають невеликі гранчасті в плані крилоси, з заходу - рівноширокий, гранчасте в плані завершений бабинець, а зі сходу - вужчий, теж гранчасте в плані завершений вівтар. Вкрита церква високим двосхилим дахом, що з заходу і сходу переходить в багатосхилий, повторюючий план споруди. Гребінь даху над навою, а також його кінці над вівтарем та бабинцем вінчають три ажурні ковані хрести. Крилоси сховані під схилами. Присінок вкритий трисхилим нижчим дахом. Стіни кожуховані фігурними ґонтами, прорізані невеличкими прямокутний віконцями. В інтер'єрі церква перекрита півциркульним зімкненим склепінням. Стіна, що відділяла бабинець від нави, розібрана в 50-х pp. XX ст. Зберігся липовий різьблений чотириярусний іконостас XVII-XVІІІ ст. Круглі ікони, виконані в реалістичному стилі, встановлено в різьблені рами з мотивами виноградної лози.

Церковна територія і невеликий цвинтар огороджені ламаним в плані парканом з великих протесів, перекритим двосхилим ґонтовим дашком. На південь від церкви, при хвіртці-вході на церковну територію, розташована дерев'яна двох'ярусна дзвіниця, збудована у 1870р. Потужний високий восьмерик зрубу першого ярусу відділений від меншого ажурного стовпового восьмерика другого ярусу широким піддашшям, опертим на випуски вінців зрубу. Перекрита дзвіниця високим восьмериковим наметом-стіжком. Дахи дзвіниці, як і церкви, в кінці 70-х pp. покрили бляхою прямо по драниці, яка зберігається під нею. Церква в Чумирні є найдавнішою і найціннішою пам'яткою в українських селах.

Дещо відрізняється група церков ХVІІІ ст. в селах Ботошаниці Великій, Гавренах (Думбраві), Гатній (Дерманештах), Данилі, Рогожештах, Киндештах, Синівцях Долішніх і Шербівцях (не існує) та XIX ст. в селах Калинівці-Єнакого, Слободзеї Сучевей, Острій, Маріцеї.

Дуже архаїчною виглядає невелика дерев'яна зрубна церква Успения Пр. Богородиці в селі Ботошаниці Великій (рис. 2), збудована в 1783 (3) (1763 (4)) р. коштом дідича села Теодора Голубея на цвинтарі, розташованому на околиці на схилі пагорба. До витягненої в плані зі скошеними гранями шви прилягають зі сходу вужчий гранчастий в плані вівтар, а з заходу - такий же вузький і теж гранчастий бабинець. Стіни церкви грубо вертикально шальовані дошками, мають незвичний нахил до середини. Високий драницевий дах з великим виносом зверху вкритий бляхою. Вінчає гребінь над навою невелика восьмигранна вежечка з наметовим покриттям і гарним кованим хрестом на підхрестовому яблуці. Ще два ковані хрести встановлені на кінцях гребеня даху над вівтарем та бабинцем.

До типових церков буковинської школи належить церква Зішестя Св. Духа в с. Синівці Долішні, збудована у 1803 р. (5). Високий спільний багатосхилий дах вкриває три зруби (широку прямокутну паву, вужчий, теж прямокутний бабинець з заходу та вузький гранчастий вівтар зі сходу). Тризрубність споруди підкреслюють три хрести на підхрестових яблуках, встановлені на гребені даху.

Дещо відрізняються дерев'яні церкви в селах Данилі і Слободзеї. Церква св. Кузьми і Дем'яна (рис. 3), збудована первісне в с. Костіна в 1786 р. (6) громадою і дідичем Іваном де Керсте, подарована громаді с. Данила і перенесена на нове місце у 1812 р. На відміну від попередніх в ній бабинець і вівтар прямокутні в плані. Над навою встановлено світловий восьмигранний ліхтар. Така ж в плані і церква св. Дмитра в Слободзеї 1874 p., тільки ліхтар над павою в ній сліпий. Данилівська церква більш пропорційна, вишуканіша в порівнянні зі слободзейською.

Церква Різдва Пр. Богородиці в с. Рогожешти (Ботошанська область) збудована у 1761 р. (7) і теж: увінчана лише одним ліхтарем, завершеним низьким стіжком над навою. Але її пропорції зіпсовані реставрацією 1874 р. та розбудовою 1894 р. Тепер це тризрубна в плані будівля з рівноширокими прямокутними навою та сильно витягненим бабинцем і вужчим гранчастим вівтарем зі сходу. Цікавий добудований у 1894 р. присінок при південній стіні бабинця, вкритий окремим повним нижчим дахом, із входом, влаштованим у його західній (унікальний випадок для Південної Буковини) стіні. Стіни церкви частково тиньковані, частково шальоваш вертикально дошками. Надзвичайно гарних пропорцій церква св. Дмитра в Гавренах збудована в 1782 р. (рис. 4) коштом дідича Василя Зорінчука на схилі гори над селом (8). Вона віднесена румунською владою до пам'яток архітектури. Дерев'яна тризрубна споруда складається з прямокутної в плані нави, до якої зі сходу прилягає вужчий гранчастий в плані вівтар, а з заходу - рівноширокий прямокутний бабинець. Вівтар перекритий дзеркальним склепінням, а нава - чотиригранним пірамідальним, що переходить у куполясте восьмигранне. Всі приміщення накриті високим спільним двосхилим дахом 3 великим випуском, що над східною частиною вівтаря і західною частиною бабинця переходить у гг'ятисхилий. Вінчає гребінь невеликий восьмибічний сліпий ліхтар, завершений стіжковим наметом, а також два ковані хрести на підхрестових яблуках на кінцях гребеня даху. В 1954 р. дах вкрили бляхою по драниці. Стіни ошальовані вертикально дошками і лиштвами. Характерним є те, що підчас ремонту 1955 р. вирізано стіну між бабинцем і навою, як і в багатьох інших церквах цього регіону (Данилі, Маріцеї, Гатній, Чумирній та ін.).

Дуже подібною до цих церков є церква св. Дмитра в с. Калинівці-Єнакого, збудована коштом громади в 1884-1887 рр. (9) Відрізняється вона наявністю невеликих прямокутних в плані крилосів з півдня і півночі, нави та хорів у бабинці.

Дещо розвиненішу форму становлять дерев'яні церкви в селах Маріцеї, Гатній (Дерманештах), Острій, Мілішівцях та Киндештах. Всі вони дерев'яні, але тиньковані і білені зовні, виглядають ж j муровані. Найдавніша з них Вознесенська церква в с. Гатній (рис. 5) збудована церковною громадою у XVIII ст. (10) (за словами місцевого священика - у XVI-XVII ст.), розширена (добудований бабинець у західному напрямку) у 1875 р. та відновлювалась у 1894 і 1979 pp. Церква розташована в центрі села на пагорбі, штучно насипаному на місці боліт. Складається з квадратної в плані нави, до якої зі сходу прилягає гранчастий вузький вівтар, а з заходу - вузький витягнений, гранчасте в плані завершений бабинець. Вкриває церкву великий спільний дах з широкими виносами схилів. З даху над навою виростає великий чотиригранний зі зрізаними кутами світловий ліхтар-восьмерик, вкритий восьмигранним наметом. Менший сліпий ліхтар здіймається над бабинцем і вужчий - над вівтарем. В інтер'єрі бабинець перекритий плоскою стелею, пава - восьмигранним куполястим з заломом, а вівтар - зрізаним восьмибічним пірамідальним склепінням. В церкві зберігся чотириярусний бароковий іконостас ХVІІІ ст. На деяких іконах читаються підписи донаторів, зокрема Стефана Москалюка, Іллі Дучука, Миколи Ладанюка, Василя Романюка, Михайла Савчука, Івана Тиханюка та Петра Барбіра, що свідчать про їх українське походження.

Церква Успіння Пр. Богородиці в Маріцеї, збудована в 1901 р. (11), відрізняється від гатненської лише більшими розмірами. Силует церкви архангела Михайла в Острій, збудованої в 1889 р. (12), виділяють три високі стрункі ліхтарі, вкриті восьмигранними стіжками, та схили даху, що м'яко огинають гранчасті крилоси, які прилягають до нави з півночі та півдня. Мальовничу картину доповнює шиферна дахівка з малих квадратиків, яка вкриває церку в Острій. Церква св. Дмитра в Киндештах первісно збудована у ХVІІІ ст. в с. Петрівці на Сереті (тепер Чернівецька обл.) і перенесена на теперішнє місце у 1913 р. Тризрубна будівля, всі зруби якої рівноширокі - прямокутні: бабинець, нава і гранчастий вівтар. Спільний повний дах її вінчають три доволі великі ліхтарі, завершені наметовими маківками. Ще розвиненішими формами виділяється церква св. Прокопа в с. Мілішівці (рис. 6), збудована у 1939 р. Тут гранчасті в плані бокові крилоси отримали окреме завершення дахами, увінчаними такими ж високими восьмибічними ліхтариками, як і вівтар та бабинець. Над навою ж здіймається височезний вузький світловий ліхтар, перекритий стіжковим дашком з кованим хрестом.

Трохи окремо стоїть дерев'яна греко-католицька церква (тепер належить румунській православній громаді) св. Дмитра в Кимполюнзі Молдавському, будівництво якої розпочалося в 1836 р. за пароха Т.Рожанківського, а завершилося у 1883 р. парохом Тиндюком (ІЗ). Ктиторами церкви були Юліян Кобилянський, сім'ї Турянських, Селетів та ін. Висвятив церкву о. Микола Устиянович 26 грудня 1883 р. У 1904 році ґонтове покриття дахів замінили цинкованою бляхою. Ця споруда стоїть в ряді інших тридільних з крилосами, але відрізняється наявністю рівновисоких ризниць з півночі та півдня, вівтаря та входом у західній стіні бабинця. З багатосхилого даху зі спільним гребенем виростають над бабинцем одноярусна, квадратна в перетині, вежа, вкрита дзвоновим дахом, та восьмерикові вежечки-ліхтарі (над навою - світлова і над вівтарем - вужча сліпа), вкриті такими ж дзвоновими банями. Тиньковані стіни прикрашені характерішм для румунської архітектури арковим антаблементом та, виконаним у формі вертикального русту, поясом над рустованим цоколем, що сягає до нижнього краю віконних прорізів.

Усі розглянуті вище споруди можна віднести здебільшого до церков хатнього типу з урахуванням його розвитку, до буковинської школи сакрального народного будівництва. Характерним для них є тридільність плану і тридільність завершення, виражена в наявності трьох хрестів або ліхтарів на гребні даху. Характерним є і вхід у південній стіні бабинця, що зв'язано, ймовірно, з розвитком цього типу церков від хати, де теж, в українській традиції, вхід влаштовувався в південній стіні сіней (в церкві роль сіней виконував бабинець, пізніше - присінок). Можливо, що в цій зоні за рахунок кількасотлітньої відокремленості від українського материка виробились і законсервувались своєрідні риси церковного будівництва, що виводяться від будівництва житла. Існуюча в літературі легенда про турецьку заборону будівництва висотних церков виглядає всього лиш легендою для Північної Молдавії, яка, перебуваючи у васальній залежності від Оттоманської Порти, все ж управлялася місцевою владою, і турецькі впливи тут не були сильні. Підтвердженням може бути мурована церква в Радівцях, теж безверха, побудована у 1402 р. господарем Молдавії Олександром Добрим, коли Молдавія ще не була турецьким ленником (14). Церкви хатнього буковинського типу дуже характерні для Північної Буковини (Чернівецької обл. України), північних районів Молдови та Ботошанської і Сучавської областей Румунії (15).

Деякі румунські, а за ними й інші зарубіжні історики мистецтва вважають церкви буковинського (молдавського) стилю, розглянуті нами вище, спорудами виключно румунського походження (16). Таке твердження суперечить істині, оскільки споруджувалися вони і в українських селах Буковини, де майстрами були здебільшого місцеві теслі. А те, що перші споруди зводилися молдавськими господарями в подібному стилі, свідчить, що за зразки вони могли брати існуючі тут дерев'яні споруди українського населення. З часом розвивається особливий молдавський сакральний стиль споруд, канонізований Румунською православною церквою в першій половши XX ст. Для прикладу, нова дерев'яна церква в колись українському с. Русь над Боулом (тепер - Paltin), будівництво якої розпочалося в 1990р.

Те, що дерев'яні церкви буковинського типу були надзвичайно поширені в Буковині на час приєднання її до Австрії (а, як пам'ятаємо, - 75 % населення були українцями) свідчить і проект австрійського архітектора Йогана Цухера (Johann Zucher) 1805 р. греко-католицької церкви на 500 чоловік (17). Це дерев'яна споруда з рівноширокими навою і бабинцем, відділеним тільки внутрішньою стіною, та вужчим гранчастим вівтарем. Вкрита церква чотирисхилим (повним) високим дахом з великими виносами, що на сході переходить в п'ятисхилий дах вівтаря з дещо нижчим гребенем. Перекриття приміщень плоскі з викружками. Правда, на відміну від буковинських церков, вхід в церкву проектувався в західній стіні бабинця. Про надзвичайну прихильність буковинських українців до цього стилю може свідчити і церква св. Іллі в поселенні Сірко (провінція Манітоба, Канада), споруджена в 1907 р. переселенцями з Буковини (18).

Деякі напрямки розвитку цього буковинського стилю призводили до появи церков хрещатого плану. Так, церква Успіння Пр. Богородиці в с. Вашківці над Серетом (XVIII ст.) за рахунок розвитку бокових крилосів у напрямку перетворення їх в бокові рамена стала хрещатою одноверхою будівлею. Рівновисокі зруби (гранчасті бокові рамена та вівтар і прямокутний бабинець) вкриті п'яти- та трисхилими дахами, в місці сходження гребенів яких здіймається високий світловий восьмибічний ліхтар, вкритий високим стіжком. Вигляд споруди псують різночасові добудови (присінки при бабинці з заходу і півдня та захристія при вівтарі з півдня), остання з яких зведена у 1992 р.

Більш витриманих форм, але вже з оформленим восьмериковим верхом є церква св. Петра і Павла в с. Кирлибаба в Південнобуковинській Гуцульщині. Первісне збудована в с. Чоканешти на кошти Ністора Андріяна, Теодора Госана, Дамаскина Гурджеу і громади у 1784р. В 1865р. коштом Іоніци Шалваріу та громади перенесена на теперішнє місце. Широкі гранчасті крилоси надають споруді хрещатого вигляду. З багатосхилого спільного даху над навою виростає світловий восьмерик, вкритий широким шоломовим наметом з маківкою. Подібні маківки встановлені на кінцях гребеня та над рівновисоким присінком, що прилягає до південної стіни бабинця. Оточена церква, подібно, як в Чумирній, зрубним парканом з острішком, в одному з кутів якого розташована дуже подібна до чумирненської двох'ярусна восьмерикова в плані дзвіниця. Цікавою була і вже не існуюча дерев'яна церква св. Василя Великого, збудована громадою села Шербівці у 1774р. і розібрана в першій половиш XX ст. Це була тризрубна споруда з ширшою квадратовою навою та вужчими гранчастими вівтарем і бабинцем. Високий багатосхилий дах з великими виносами вінчав над навою світловий восьмерик, вкритий наметом з маківкою. Ще дві маківки завершували кінці гребеня даху.

Декілька слів про дзвіниці при церквах буковинського типу. В більшості випадків це окремо розташовані споруди стовпової конструкції типу четверик на четверику з розділом ярусів невеликим дашком, криті чотирисхилим пірамідальним наметом, увінчаним кованим хрестом (Маріцея, Дерманешти, Ботошаниця, Гаврени, Данила, Калинівці-Єнакого, Слободзея). Стіни їх, шальовані вертикально дошками з лиштвами, мають у другому ярусі прямокутні голосникові прорізи. Дещо виділяється дзвіниця церкви св. Дмитра в Кимполюнзі з відкритою голосниковою аркадою в другому ярусі, вкрита восьмибічним стіжком. Ще інша дзвіниця в Острій - двох'ярусна, восьмибічна в плані, з нижнім тинькованим зрубним ярусом, прикрашеним наріжними орнаментованими лопатками на кожній грані, і відкритим другим голосниковим ярусом під восьмибічним стіжковим дахом з заломом. Ще однією дуже цікавою спорудою є дзвіниця 1811 р. в с. Русь над Боулом - двох'ярусна споруда, шестигранна в плані, вкрита шестигранним стіжковим наметом зі світловим ліхтарем, увінчаним малим шестигранним стіжком з кованим хрестом на підхрестовому яблуці.

Дещо інакше виглядають церкви гуцульської частини Південної Буковини. Правда, в обстежених нами селах збереглися в основному пізні споруди кінця XIX ст. (с. Садів - дві, Молдовиця) та початку XX ст. (Вродини Верхня та Нижня, Ульма, Віков Верхній). Лише одна будівля походить з кінця XVIII ст. - церква св. Дмитра в с. Арджел (рис. 7). Первісне її звела з тесаного дерева громада с. Молдовиці у 1784-1787 pp. (19). Іконостас, ікони та богослужебні книжки тодішній парох Василь Каменський замовив у Галичині. Коли ж у 1892 р. мешканці с. Молдовиця збудували нову церкву, стару подарували громаді села Арджел. Перенесли і встановили її в західній частині села на пагорбі у 1893 р. При цьому її трохи добудували, розширивши в західну сторону незначно бабинець. Ще один ремонт відбувся в 1943 p., коли стіни зовні і всередині ошалювали вертикально дошками й лиштвами. В 1964-1965 pp. поверх драниці, що вкривала дах церкви, покрили цинкованою бляхою.

Церква п'ятизрубна в плані, утворена двома прямокутниками, що перетинаються. Бокові рамена ширші і укорочені. Перекриті бабинець і нава півциркульними склепіннями, вівтар - зрізаною чотиригранною пірамідою, бокові рамена - плоскими стелями. Зовні всі рамена накриті двосхилими дахами з пачілками, великими острішками і глибоко втопленими причілками. Середхрестя вінчає невелика восьмигранна вежечка, вкрита восьмибічним стіжком з маківкою і кованим хрестом. Ще чотири ковані хрести встановлені на кінцях гребенів усіх рамен. В інтер'єрі зберігся зазначений вище іконостас, хоча частину ікон забрали в Ясський митрополичий музей. Оточена церковна територія парканом з дощок, вкритим гонтовним дашком, вхід веде через двох'ярусну шестибічну в плані дзвіницю стовпової конструкції, вкриту шестигранним наметом. Раніше вхід вів через браму, але при ремонті 1964-1965 pp. браму ліквідовано, а дзвіницю перенесено зі східної сторони в південно-західну і прилаштовано під вхід.

Ще одна старіша дзвіниця розташована на недалекому цвинтарі, який розкинувся на схилі високої гори. Це двох'ярусна споруда типу четверик на четверику, вкрита чотирибічним наметовим верхом, нижній ярус якої виконаний в зруб з кругляків, а верхній - стовпової конструкції з відкритою голосниковою галереєю. Розділяє яруси широке піддашшя, оперте на випуски вінців зрубу.

В присілку Арджелу Путна-Сакрієшу на невеликому цвинтарі розташована інша, дещо менша дзвіниця тієї ж конструкції. Ці дзвіниці нагадують такі ж з Галицької Гуцульщини.

Хрещаті в плані церкви, але з гранчастим вівтарем та боковими раменами, є в гуцульських селах Молдовиці, Садові та Ульмі, а також в тепер румунському с. Вікові Верхньому.

Церква Успіння Пр. Богородиці в Молдовиці збудована у 1892 р. (20) в центрі села на сільському цвинтарі. Поряд розташована двох'ярусна дзвіниця типу восьмерик на восьмерику. Це дерев'яна зрубна будівля. Нава перекрита великим восьмериковим куполом, а бокові рамена, вівтар і бабинець - півциркульними склепіннями. Зовні бабинець вкритий трисхилим, а вівтар і бокові рамена - п'ятисхилими дахами з гребенями на одному рівні. В місці сходження гребенів над навою здіймається високий світловий ліхтар, завершений восьмигранним стіжком. Ще два сліпі ліхтарі здіймаються над вівтарем і бабинцем, їх форма і вигляд, а також тинькування і оздоблення стін наближають споруду до молдавських будівель.

Інший вигляд має православна церква св. Василя Великого в с. Садові. Збудована коштом Буковинського релігійного фонду в 1875-1878 рр. (21) при сільській дорозі в центрі села. Чотириярусний іконостас перенесений зі старої церкви в Дихтинці (тепер - Путильський район Чернівецької обл.). План споруди аналогічний плану церкви в с. Молдовиці, за винятком невеликої ризнички, що притулилася до північної стіни вівтаря. Але сховане купольне перекриття нави в церкві з Молдовиці в Садові розвинене у високий світловий восьмерик, вкритий восьмигранною великою банею, завершеною світловим ліхтариком, увінчаним маленькою копулястою банькою з кованим хрестом. Бокові рамена накриті п'ятисхилими дахами, як і вівтар, гребінь якого вінчає високий вузький восьмериковий ліхтарик з банькою. Бабинець накритий двосхилим дахом з причілком і великими випусками схилів па західному фасаді. Гребінь даху бабинця вінчає ще один ліхтарик. В інтер'єрі вражає висотно розкритий простір нави, що стрімко підноситься вгору, в порівнянні з півциркульне перекритими боковими раменами.

Оригінальне завершення має двох'ярусна чипу "четверик на четверику" дзвіниця. Вкрита вона чотиригранним дзвоновим наметом.

Дуже цікавим зразком поєднання українських (гуцульських) та румунських рис є церква Преображення Господнього (Спаса) в с. Ульмі (гуцули кажуть -Ильми), збудована на початку 1940-х pp. Розташована вона в центрі села на високому пагорбі. Дерев'яна, зрубна, хрещата в плані споруда з укороченими боковими раменами і витягнутим бабинцем, в західній частині якого внутрішньо виділений присінок. Всі рамена гранчасті. Нава завершена високим світловим восьмериком, поставленим на видимий зовні четверик, вкритий восьмибічним стіжком з хрестом на маківці. Всі рамена перекриті п'ятисхилими дахами, гребені яких сягають верху четверика. На гребенях бабинця і вівтаря встановлено діагонально високі квадратові в перекрої сліпі ліхтарі, накриті високими пірамідальними наметами. Стіни кожуховані фігурними гонгами. Поряд з церквою розташовані дві двох'ярусні дзвіниці - старіша, сучасна церкві дерев'яна, і новіша, з 1989 p., мурована з дикого річкового каменя кругляка.

Найкращий зразок хрещатої триверхої церкви гуцульські школи народного будівництва є, як це не дивно, не в українському, а в румунському с. Віков Верхній. Церква св. Георгія збудована у верхній частині села при трасі Радівці-Бродиш в 1926р. (22). Це хрещата споруда з укороченими боковими раменами і дуже сильно витягненим (ймовірно, добудованим пізніше) бабинцем. Бокові рамена накриті двосхилими дахами з причілками і острішками, гребені яких сягають половини восьмерика нави. Світлові восьмерики нави, бабинця і вівтаря, встановлені на видимих зовні четвериках, перекриті гарних пропорцій восьмигранними наметами з перехватом і ковніром, увінчаними сліпими восьми-бічними ліхтариками, завершеними меншими наметиками з перехватом і ковніром. За рахунок більшого світлового восьмерика нава дещо домінує в загальному силуеті. Видовжений бабинець прикритий трисхилим дахом. Церкву оточує широке піддашшя, оперте на випуски вінців зрубів. Єдина ознака, яку можна віднести до місцевих рис будівництва - вхід, влаштований у видовженій частині бабинця, у його південній стіні. Правда, тут, як це часто буває в гуцульських церквах, є ще один вхід в південній стіні південного рамена. Імовірно, бабинець добудований дещо пізніше, тому що його частина, вкрита трисхилим дахом, незначно вужча від основної.

Є в Південнобуковинській Гуцульщипі і декілька церков тридільного плану. Це церква Архангела Михайла в с. Бродині Верхній, церква св. Параскеви в с. Бродині Нижній, греко-католицька церква св. Дмитра в с. Садові та церква Різдва Пр. Богородиці, теж греко-католицька в с. Гропени, що розташоване в буковинській підгірській частині недалеко від м. Серету.

Церква в с. Бродиш Верхній (рис. 8) збудована в 1904 р. (23). Раніше в селі існувала дерев'яна богослужебна каплиця, зведена у 1873 р. Розташована на високому пагорбі в центрі села. Невелика зрубна споруда складається з рівношироких гранчастих бабинця та вівтаря і прямокутної нави посередині. До південної стіни бабинця прибудований присілок. З двосхилого, спільного для всіх приміщень, даху, що переходить в п'ятисхилий над вівтарем та бабинцем, виростає над навою великий світловий восьмерик, вкритий восьмибічним стіжком з перехватом та ковніром, увінчаний ліхтарем з маківкою. Гребені даху сягають верху восьмерика. Церкву доповнює мальовнича триярусна дзвіниця. Перший ярус стовпової конструкції шальований вертикально дошками і лиштвами, другий - ширший, створює підсябиття, шалівка його завершена внизу фігурними прорізами, які утворюють орнаментальний фриз. Під самим чотирисхилим наметовим дахом, з якого виростає низький восьмерик, влаштована щілинна вузька галерея. Третій восьмериковий ярус має теж дещо більшу голосникову галерею, вкриту восьмигранним наметом, з перехватом і ковніром, увінчаним маленьким ліхтариком з маківкою. Мальовничості церкві та дзвіниці додало би ґонтове (чи драницеве, яке використовують в цій місцевості) покриття, на жаль, замінене бляхою під час ремонту 1966 р. Церква належить до гуцульських споруд, поширених в Північній Буковині (с.Нижні Станівці, Стара Жадова та ін.).

Трохи іншою є церква в с.Бродині Нижній (рис.. 9). Ще у 1870 р. в цьому селі коштом Георгія Тонюка та Гната Шекмана збудували капличку для відправи служб. У1929 р. коштом Йосипа Шекмана, Івана Бучака, Михайла Шекмана та Олекси Облазнюка збудована майстром Поліпчуком з с.Лупчини існуюча церква. Розташована юна в центрі села при дорозі понад р.Бродиною під високою горою, вкритою лісом. Вхід па церковну територію веде через двох'ярусну квадратну в плані типу "четверик на четверику" дзвіницю. Церква - невелика зрубна будівля, що складається з прямокутних бабинця з заходу та вівтаря зі сходу і восьмибічної в плані пави, розташованої посередині. Бабинець і вівтар криті трисхилими дахами з маківками і кованими хрестами на кінцях гребенів. З даху нави виростає великий світловий восьмерик, вкритий характерним для гуцульських церков восьмигранним наметом з перехватом і ковніром, увінчаний ліхтариком з маківкою. До західної стіни бабинця прилягає невеликий засклений ґанок, накритий трисхилим дахом. Мальовничості цій невеликій і дуже пропорційній церковці надає драницеве покриття дахів і стін, причому драниці дахів і восьмерика пофарбовані в чорний колір, а стіни церкви - жовтою фарбою.

Дещо відрізняється греко-католицька церква св. Дмитра в Садові (рис. 10). Збудована вона на високому пагорбі, на північний схід від православної, в центрі села у 1873-1876 pp. (24). Освячена галицьким митрополитом Иосифом Сембратовичем у 1886 р. В цьому ж році, дещо раніше, був привезений з Галичини і встановлений в церкві чотириярусний різьблений іконостас. З 1948 по 1990 р. церква була філією місцевої православної церкви. Являє собою дерев'яну тризрубну тридільну будівлю. До квадратної в плані широкої нави прилягає зі сходу вузький витягнений прямокутний вівтар, а із заходу - дещо довший бабинець з невеликим зрубним присінком. Нава завершена восьмериком з одним заломом, вкритим низьким восьмигранним наметом з маківкою на вершині. Вівтар і бабинець накриті трисхилими дахами, а присілок - нижчим двосхилим з причілком і острішком. На гребенях дахів вівтаря, бабинця та присінка встановлені маківки з ажуровими кованими хрестами. Такий же хрест вінчає паву. Церкву оточує піддашшя, оперте на профільовані у вигляді зубчастої рейки випусти-кронштейни вінців зрубів. Тільки на південній стіні присінка піддашшя відсутнє. В інтер'єрі нава розкрита до верху залому, вівтар перекритий коробовим склепінням, а бабинець - плоскою стелею. При західній стіні бабинця влаштовані невеликі хори. Стіни надопасання і всі дахи криті бляхою, а стіни підопасання - кожуховані фігурними ґонтами, помальованими на жовто. Поряд з церквою розташована невелика двох'ярусна дзвіниця ("четверик на четверику").

Умовно до цієї групи можна віднести і греко-католицьку церкву в с.Гропени, збудовану у 1902 р. Розташована вона в північній частині села, в забудові вулиці, яка круто спускається в долину. Зведена на кошти однієї жебрачки Галяревич, що збирала гроші на будову не лише по всій Буковині, але й в Галичині. Це npocta тридільна зрубна будівля, вкрита двосхилими дахами зі світловим восьмериком над навою, перекритим високим восьмибічним стіжком.

Церкви Південнобуковииської Гуцульщини дуже різноманітні. Тут поєднані риси як гуцульської будівельної школи, так і місцеві, буковинські, та румунські. Найкращими зразками є церкви у Вікові Верхньому та у Бродині Нижній.

Окремо від цих споруд стоїть церква Архангелів Михаїла і Гавриїла в с.шотешти. Первісне збудована у 1828 р. двозрубною, дерев'яною. Широку прямокутну наву та більш вужчий гранчастий вівтар вкривали окремі повний та п'ятисхилий дахи. Над західним причілком здіймався четверик невеликої вежі, вкритий наметом, чим церква наближувалась до споруд Мармарощини. На початку XX ст. стіни укріпили мурованими контрфорсами, а у другій половиш - обмурували цеглою, змінивши завершення даху, що надало їй румунського характеру.

Мурована архітектура в українських селах Південної Буковини дала не дуже численні зразки. Найстарішою будівлею є церква Архангелів Михаїла і Гавриїла в с.Калинівці Купаренка (рис. 11). Збудована місцевим дідичем Михайлом Купаренком у 1791-1805 рр. (25) в центрі села, на сільській вулиці на схилі гори. За планом і загальним виглядом церква дуже близька до своєї ровесниці з Північної Буковини - церкви Покрови Пр. Богородиці 1791 р. в селі Репужинці Заставнівського району. Це витягнена в плані будівля з лучково завершеним в плані вівтарем, рівними за шириною прямокутними навою та бабинцем. З півночі і півдня пави виступають невеликі півциркульні конхи. Над навою на невеликому четверику здіймається круглий світловий барабан, вкритий низьким конусним дахом. Накрита церква спільним дахом, що над бабинцем переходить в трисхилий, а над східною частиною вівтаря - в конусний. Кінці гребеня даху над вівтарем і бабинцем вінчають маківки з хрестами.

В інтер'єрі бабинець відділений від пави стіною з трьома арками-проходами. Центральний барабан, перекритий сферичним склепінням, опирається на паруси. Циліндричне перекриття бабинця і конхові вівтаря та бокових апсид опираються на потужні стіни. Зберігся чудовий чотириярусний іконостас з вівтарями кінця XVІІІ ст. та стінопис ХІХ ст.

Церква є зразком буковинської школи сакрального мурованого будівництва, яке розвинулося на основі давньоруської архітектури в тісному контакті з традиціями Молдавії. Ще одною більш пізньою з сильними молдавськими впливами є церква Покрови Пр. Богородиці в с.Балківцях (рис. 12). Збудована вона в 1876-1883 pp. коштом Буковинського релігійного фонду (26). Це велика мурована будівля, що складається з півкруглих в плані нави і бокових рамен та витягненого, прямокутного в плані бабинця з внутрішньо виділеним присінком. Тиньковані стіни членовані гофрованими лопатками. Бокові рамена і вівтар завершує аркатурний антаблемент з нішами, виділеними білою фарбою. Стіни бабинця прикрашені арками і пілястрами та різними за формою нішами. Перекрита церква трисхилим бляшаним дахом над бабинцем і двосхилими з переходом в конічні над вівтарем і боковими раменами. Гребені дахів розташовані на одному рівні, і в місцях їх сходження над середхрестям здіймається невеликий ліхтарик, вкритий банькою з хрестом. Такі ж, але менші ліхтарики встановлені над вівтарем і бабинцем. В загальному образі церкви відчутне поєднання українських і румунських рис. Своєрідною, з певними впливами західного, католицького будівництва є церква св.Дмитра в с.Негостин. Збудована вона для селян коштом сім'ї барона Домініка Капрі у 1885 р. (27). Розташована на околиці села на вершині високої гори на місці дерев'яної старішої будівлі. Це мурована хрещата в плані споруда з укороченими прямокутними в плані боковими раменами і гранчастим вівтарем. До західного фасаду бабинця приставлена двох'ярусна вежа-дзвіниця на зразок латинських костьолів. Гладко тиньковані стіни прикрашені кутовими пілястрами, виділеними білим кольором, і завершені профільованим гзимсом. П'ятисхилий дах вівтаря, трисхилі - бокових рамен і двосхилий - бабинця мають гребені на одному рівні, в місці сходження яких розташований невеликий восьмериковий ліхтар, вкритий банькою з хрестом. Ще один чотирибічний ліхтарик з банькою розташований над вівтарем. У західній стіні першого ярусу вежі влаштований вхід в церкву. Другий ярус прикрашений арковим фризом. Вкрита дзвіниця великою чотирибічною банею з перехватом і ковніром.

Ще дві муровані споруди - греко-католицька церква Преображення Господнього в Сереті та православна св.Василя Великого в с.Шербівцях збудовані на початку XX ст. Це споруди в дусі історизму, що панував тоді в європейській архітектурі. Церква в місті Сереті (рис. 13) збудована в 1905 р. старанням пароха Климентія Зленка (28). Хрещата в плані споруда з гранчастим вівтарем і боковими раменами та прямокутним бабинцем, фланкованим двома триярусними вежами на західному фасаді. Середхрестя вінчає високий світловий восьмерик, поставлений на низький зірковий шістнадцятерик, розташований на низькому четверику. Треті яруси веж теж виконані у формі восьмерика, увінчані, як і центральний, високими стіжковими наметами.

Двосхилий дах бабинця, п'ятисхилі - бокових рамен та низький восьмериковий намет вівтаря вкриті червоною дахівкою, як і намети веж, що в поєднанні з муруванням стін з червоної і жовтої цегли створює дуже мальовничий образ. Гру кольорів збагачують віконні півциркульне завершені прорізи, прикрашені лучковими сандриками, аркатура ніш на гранях бокових рамен і вівтаря та фриз, викладений почергово з тих же цегол. В загальній структурі церква належить до неомолдавських споруд з елементами візантійського будівництва (чергування світлих і темних поясів мурування) та латинського (дві вежі на західному фасаді). Відзначимо, що церква була єдиною у часи заборони греко-католицького обряду в Румунії, яка завдяки старанням отця Володимира Воробкевича зуміла зберегти не тільки обряд, але й відправи українською мовою, підпорядкувавшись румунському римо-католицьку єпископові на особливих умовах.

Дещо інакше збудована церква в Шербівцях (рис. 14) в 1905-1908 рр.29. Це велика тринавова споруда з гранчастою вівтарною апсидою і незначними виступами з півдня і півночі, які утворюють трансепт. Центральну наву на перетині трансепту на високому четверику вінчає світловий восьмерик, перекритий восьмигранним куполом з ліхтарем. Ще чотири менші восьмерики з куполами поставлені по рогах основного куба споруди. Західна видовжена частина фланкована двома вежами, завершеними восьмериками з такими ж куполами. В оздобленні стін і прорізів використані романські елементи (аркові фризи, вікна-трифорії, розкреповані арки, віконні сандрики та ін.). Деякими своїми рисами будівля зближується зі спорудами Галичини та Наддніпрянщини періоду пошуку українською архітектурою власного обличчя.

Невелика мурована греко-католицька церква Архангела Михайла є гірничому селищі Качіка. Збудована у 1865 р. і своїм архітектурним виглядом нагадує церкви Галичини.

Ще одна найпізніша за часом церква (греко-католицька) є в м.Радівці, теперішньому осідку Українського вікаріату. Ця церква Пр. Богородиці збудована у 1934 р., не має своїх якихось характерних особливостей - чисто функціональна споруда. Зведена на кошти української греко-католицької громади радівців в період, коли від уряду не доводилось чекати на якусь допомогу. Основне приміщення - прямокутний об'єм нави та вівтаря - перероблений зі старішої парохіяльної хати. Лише вежа, яка прилягає до західного фасаду, перекрита низькою сплюснутою банею, увінчаною хрестом, вказує на функцію споруди.

Розглянуті нами зразки церковного будівництва Південної Буковини (поза нашою увагою залишились деякі села Гуцульщини та передгірської зони) дозволяють загально характеризувати архітектуру цього регіону як єдину з Північною Буковиною зону, що розвинулась на основі загальноукраїнського, але з сильними впливами румунського церковного будівництва та має свої власні особливості. Група дерев'яних церков буковинського хатнього типу найбільш характерна для цього регіону, хоч в пізніших дерев'яних церквах, особливо гуцульської зони, поширюється вплив гуцульського будівництва Галичини та Північної Буковини. Муровані споруди представлені нечисленними, але характерними зразками, що відтворюють як місцеві впливи, так і світовий розвій будівництва кінця XIX - початку XX ст. Ці пам'ятки є надбанням як української, так і румунської архітектури, доказом давнього мирного співіснування двох сусідніх народів.

Примітки

1 Solcanu L Materiale datarca si plamil bisericii de lemn de la Putna // Studii si cercetari de istoria artel. -Bucuresti, 1974. - T. 21. - S. 95-100; Romstorfer K. Die Kirchentauten in der Bukovina // Mittheilungen der K.K. Central - Commission. - Wien, 1895. - S. 169.
2 Там же. - С. 21, 86, 164, 250; Schematismus der Bukowinaer gr.-or. Archiepiskopal Diozese 1885. - Cemoviz, 1885; Schematismus der Bukowinaer gr.-or. Archiepiskopal Diozese fUr das Jahr 1908. -Czernowitz, 1908; Anuarul Arhidiecezei ortodoxe a Bucovinei pe anul 1927. -Cernauti, 1927.
3 Schematismus der...1908.
4 Anuarul
5 Schematismus der...1885. - S. 46. 6. Schematismus der.. .1908. - S. 131.
7 Там же. -С. 133.
8 Там же.-С. 134.
9 Там же.-С. 132.
10 Там же.
11 Там же.-С. 154.
12 Там же.-С. 96.
13 Шематизмъ всего клира греко-католицкой Епархій Станиславовской на рокъ Божій 1912. -Станиславов, 1912. - С. 267; Scmatismul veneratului cler al Eparhiei greco-catolice Romine a Maramuresului pe anul 1932. - Baia Mare, 1932. - S. 92.
14 Dragut V. Arta gotica in Romania. - Bucuresti, 1979.
15 Гобермап Д. По Северной Буковине. - M., Л., 1983; Гоберман Д. По Молдавии. - Москва, 1978; Логвин Г. По Україні. Київ, 1968; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. - Киев, 1986. - Т. 4; Щербаківський Д. Українське мистецтво. - Київ-Прага, 1926. - Ч. 2.
16 Кармазин-Каковсъкий В. Українська пародия архітектура. - Рим, 1972; 1981.
І7 Центральний історичний архів у Львові. -Ф.726.-Оп.1.-Спр. 1266.
18 Ukrainian Heritage // Minnesota Musem of Art, 1976.
19 Schematismus der...1885. - S. 67.
20 Там же.
21 Anuarul
22 Там же.
23 Schematismus der.. .1908. - S. 117.
24 Шематизм нсего клира... - С. 268; Scmatismus...- S. 99; Ukrainian...- S. 8.
25 Schematismus der...1908. - S. 181. 26Там же.-S. 130.
27 Там же. - S. 132.
28 Scmatismus - S. 99.
29 Schematismus der.. .1908. - S. 135.

Василь Слободян

"Архітектурна спадщина України", №1, 1994