19 березня у Римо-Католицькій Церкві відзначають Урочистість Святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії. В цей день його також вшановують лютерани. А у Церквах візантійської традиції день св. Йосифа відзначають у першу неділю по Різдві і поєднують з пам’яттю пророка Давида та Якова, брата Господнього.
Євангеліє від Матея, подаючи на початку родовід Ісуса Христа, веде його від Авраама через Давида до Йосифа. Так підкреслює царське походження останнього. Завершення цього родоводу звучить так: “Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос” (Мт. 1, 16).
Церква від самих початків відмежовує народження Ісуса від св. Йосифа. Він є його опікуном, але не батьком. Він відіграє в житті Ісуса та Марії визначну роль — за наказом ангела рятує їх від Ірода втечею в Єгипет, пізніше утримує, заробляючи на життя теслярським ремеслом, супроводжує на свята до Єрусалиму, себто сприяє духовному розвитку. Зачаття Марією Ісуса Христа, яке “походить від Святого Духа” (Мт. 1, 20), Східна і Західна Церкви визнають безсіменним.
Після спільної із сім’єю прощі на свято Пасхи до Єрусалиму, коли Ісусові було 12 років, ми про св. Йосифа у Святому Письмі відомостей більше не знаходимо. Передання каже, що він помер до початку публічної діяльності Ісуса і похований в долині Йосафата поблизу Єрусалиму.
Осмислювати постать св. Йосифа продовжують Отці Церкви. Хоч він не був біологічним батьком Ісуса, але суспільство його сприймало саме так, та й Ісус, імовірно, називав Йосифа батьком. “Чейже цього титулу «батько» не удостоївся ані ангел, ані святий у небі, лишень один Йосиф був так названий”, — пише св. Василій Великий. Через те, що “Бог дав йому батьківську любов, турботливість і повагу” (св. Йоан Дамаскин), “святий Йосиф заслуговував називатися батьком Ісуса” (св. Єронім).
По-різному Передання зображає св. Йосифа на Сході і Заході. Схід схиляється до того, що він був вдівцем старшого віку, котрий мав дітей — звідси й згадка у Святому Письмі про братів і сестер Ісуса (Мт. 13, 55-56). Захід навпаки зображає св. Йосифа молодим чоловіком та говорить про його незайманість. “Свята Церква вірує, що не лишень Богородиця, але і названий батько, опікун Ісуса Христа, зберігав дівицтво усе своє життя” (св. Петро Дамаскин).
Тому на іконах різних традицій св. Йосифа бачимо чоловіком різного віку. Схід і Захід зображають св. Йосифа з Ісусом на руках. Деякі візантійські ікони можуть зображати його з парою голубів на згадку про подію Стрітення. Західна іконографія натомість дає йому в руку лілею (символ Богородиці) або одягає в робітничий одяг (1 травня Римо-Католицька Церква відзначає як свято ще й св. Йосифа Ремісника). Іноді лілею може заміняти розквітлий жезл (пагін з кореня Єссея із Іс. 11, 1).
Кирило Королевський, досліджуючи історію почитання св. Йосифа, стверджує, що вона “своїми коренями первісно сягає власне східної Церкви, а перше його офіційне поминання ми зустрічаємо в деяких коптських церковних календарях. В часах раннього середньовіччя ми подибуємо його свято і у візантійських календарях — дня 26 грудня та в Неділю після Різдва Господнього”.
Урочистість Святого Йосифа 19 березня введена Папою Сикстом IV 1979 року. У XVI ст. культ св. Йосифа ревно розвивала св. Тереза Авільська. 1621 р. Папа Григорій XV оголосив 19 березня літургійно встановленим днем спомину. 1726 р. Папа Бенедикт ХІІІ включив св. Йосифа в Літанію до Всіх Святих. 8 грудня 1870 р. Папа Пій ІХ декретом “Quemadmodum Deus” проголосив його покровителем Вселенської Церкви. Пізніше цей культ розвивав Папа Лев ХІІІ, встановивши березень місяцем поминання св. Йосифа. Папа Іван Павло ІІ у Апостольському Повчанні “Familiaris consortio” говорить про св. Йосифа як про невтомного працівника, бездоганного опікуна довірених йому скарбів, звідки бере свій початок і почитання його як покровителя сімей.
Через 150 років після проголошення св. Йосифа покровителем Вселенської Церкви Папа Франциск період від 8 грудня 2020 до 8 грудня 2021 р. проголосив “Роком Святого Йосифа”. З цієї нагоди він написав Апостольський лист “Patris corde” (“Із серцем батька”), в якому переосмислив роль Обручника у житті сучасного суспільства.
У ньому Папа Франциск показує, як у житті св. Йосифа Бог через слабкість реалізовує свої задуми. Св. Йосиф демонструє Ісусові та його послідовникам взірець ніжності, милосердя, прийняття, мужності, відповідальності, активної діяльності, довіри до Бога, миру, який не можуть похитнути жодні випробування, здатності іти назустріч дійсності з розплющеними очима. Він «співпрацює у великому таїнстві відкуплення і справді є служителем спасіння».
Св. Йосиф, за словами Папи Франциска, зіштовхується з конкретними проблемами та вирішує їх, тому його можна вважати покровителем робітників, мігрантів, страждаючих, бідних, хворих, ув’язнених, помираючих. Вони, каже понтифік, подібно до Ісуса, є Дитятами, котрих охороняє св. Йосиф.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року.
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##