Четверта неділя по Воскресінні Христовому в календарі Церков візантійської традиції позначена як Неділя розслабленого. Цього року вона припадає на 3 травня.
Як й інші неділі після Пасхи, вона розповідає про одну неповторну зустріч з Ісусом. Цього разу її досвідчує недужий чоловік, що тридцять вісім років не міг ходити (пор. Йо. 5, 5). Він сподівався отримати оздоровлення біля Овечої купелі в Єрусалимі, “що зветься по-єврейськи Витесда” (Йо. 5, 1).
Євангеліє, що читається на Божественній Літургії у цей день, розповідає, що “ангел Господній сходив час від часу в купіль і зворушував воду, і хто перший по зворушенні води спускався у купіль, видужував, хоч би яка була його недуга” (Йо. 5, 4).
Ісус підходить до розслабленого і питає, чи той бажає видужати. Натомість чоловік говорить не про одужання, а про спосіб, в який він би хотів його осягнути: “Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода, бо коли я туди приходжу, інший передо мною сходить” (Йо. 5, 7). На це Ісус лише сказав: “Устань, візьми ложе твоє й ходи!” (Йо. 5, 8). І розслаблений одужав.
Неділя розслабленого є Господським святом. Однак на відміну від решти неділь після Пасхи, її посвяття триває два дні, адже в середу наступного тижня випадає свято Переполовення П’ятдесятниці.
Літургійні тексти Неділі розслабленого і двох наступних днів побудовані навколо цієї євангельської історії. Інтерпретації, яких вони їй надають, здебільшого стосуються зцілення Ісусом впалої людської природи. Розслабленість тілесна у них переходить у розслабленість гріховну — через гріх людина стає нездатною будь-що робити. Натомість Христос виступає тим, хто може їй зарадити.
Входячи у це свято Вечірнею, Церква у її стихирі перераховує багато інших описаних у Євангелії оздоровлень, які здійснив Ісус. Він, крім актуального зцілення, “вилікував недугу кровоточивої; помилував навіжену дочку ханаанянки та й проханням сотника не погордив” щодо його хворого слуги. Літургійні тексти свята акцентують увагу на Ісусові як на Лікарю душ і тіл.
Вони зображають розслабленого “непохованим мерлецем”, чия “постіль стала йому гробом”. З його уст звучить нарікання: “Не маю чоловіка, що вкинув би мене в зрушені води”. В іншій стихирі він ще підсилює драматизм свого становища словами, які в Євангелії насправді належать кровоточивій жінці: “Роздав я лікарям усе моє майно і не зміг осягнути тієї ласки”. На все це Христос з докором мовить, вказуючи на самого себе: “Задля тебе я став людиною, заради тебе я воплотився, а ти кажеш: - Не маю чоловіка” (стихири Вечірні).
І щоб показати свою владу над життям та здоров’ям людини, наказав недужому встати й узяти своє ліжко, за що прославляє Його хвалитна стихира Утрені: “Господи, розслабленого не купіль зцілила, але Твоє слово оновило, і навіть багатолітній недуг не перешкодив йому: щоб скоріше показалася дія Твого голосу, і незносимий тягар відкинув, а вагу постелі поніс, на свідчення багатства щедрот Твоїх, слава Тобі”.
Як уже зазначалося, літургійні тексти розширюють перспективу цієї історії зустрічі й оздоровлення. Вони говорять вже не тільки про тілесне зцілення, але й про визволення від гріха, яке здійснює Христос. Він робить розслаблену ними людину здатною творити добро. Тому Церква на каноні Утрені просить у Нього: “Як розслабленого підняв Ти, Христе, так розслаблену провинами мою душу оздорови, і ходити Твоїми праведними стежками направ”.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##