6 квітня Церкви деяких південно- та східнослов’янських народів, в тому числі й українці, відзначають переставлення св. Методія, котрий разом з братом св. Кирилом створив абетку слов’янської мови, увів її до церковного вжитку та дав початок розвитку писемності.
Свято це відоме ще з київських джерел ХІІ-XIV ст. В них воно стосується пам’яті обох братів свв. Кирила і Методія. Натомість теперішнє свято на їхню честь 11 травня має московське походження, адже започаткував його синод РПЦ 1863 р. Він підніс його до бдінного статусу, включив спомин свв. Кирила і Методія протягом року до єктеній на Литії та перед каноном святкової Утрені і по-всякому намагається привласнити спадщину слов’янських учителів.
За наявності в церковному календарі днів переходу до вічності кожного із солунських братів — св. Методія 6 квітня та св. Кирила 14 лютого — свято на їхню честь 11 травня виглядає зайвим. Тим паче римо-католики та англікани 14 лютого святкують пам’ять обох просвітителів. А для християн київської традиції з огляду на згадані раніше джерела таким святом могло би стати 6 квітня.
Михаїл (згодом у монашестві Методій) із семи дітей солунського стратига Лева був найстаршим. Він народився 820 р. Спершу, як і батько, обрав військову кар’єру. Обіймав посаду стратига однієї з областей на території сучасної Болгарії. Деякі джерела стверджують, що був одружений та мав дітей, котрі померли під час однієї з пошестей.
У всякому разі з часом для Михаїла світське життя стало тягарем, і він, покинувши все, подався в монастир. Як ігумен очолював монастир Поліхрон. Тут до нього приєднався молодший брат Костянтин-Кирило, і вони зайнялися перекладом грецьких церковних книг. Походження із Солуня забезпечило братам добре знання і слов’янської, і грецької мов, адже населення цього міста складалося з їхніх носіїв, що становили дві рівноцінні групи. Навіть мати Костянтина і Михаїла була слов’янкою.
Першою спільною місією Кирила і Методія стала подорож до Хозарії. Не здобувши серед її населення, яке сповідувало юдаїзм, багато прихильників, солунські брати вирушили в наступну місію за дорученням імператора Михаїла ІІІ — до Моравії. Із собою вони везли корпус церковних книг слов’янською мовою і мощі св. Папи Римського Климента, які знайшли у Херсонесі. Тому рік початку їхньої моравської місії — 863 р. — водночас вважається роком створення слов’янської писемності.
До Кирила і Методія приєднувалися учні. Одним із головних їхніх завдань було переписування перекладених солунськими братами книг та поширення їх серед народу. Відвідуючи сусіднє Блатненське князівство у Паннонії, Кирило і Методій залишили тут 50 своїх учнів. Про їхню діяльність у Паннонії, яка належала до юрисдикції Риму, дізнався Папа Миколай І. Він зацікавився нею та запросив братів до себе.
Подорож до Риму була тривалою. У Венеції Кирило та Методій вели диспути з місцевим духовенством, яке обстоювало, що мовою Святого Письма і богослужінь може бути хіба що єврейська, грецька та латинська. Головний аргумент, який вони наводили, не витримував жодної критики, буцімто цими мовами був зроблений напис на Хресті Ісуса. Освічений Костянтин-Кирило, знаний як Філософ, скоро розбив ці доводи та висміяв опонентів, назвавши їх “пилатниками”.
Прибули брати до Риму вже тоді, як Папа Миколай І помер. Його замінив Адріан ІІ, котрий урочисто прийняв Кирила і Методія. Він освятив привезені ними книги, поклав їх на вівтар храму Санта-Марія-Маджоре та дозволив братам служити Літургію слов’янською мовою у римських святинях.
869 р. Костянтин-Кирило помер. Цього ж року Папа створив у Паннонії та Моравії Сремське єпископство. Єпископом туди призначив Методія. Через те в іконографії солунських братів його можна розпізнати за єпископськими рисами, тоді як Кирило-Костянтин зодягнений в монаший габіт.
Не встиг Методій як слід взятися за справи на місці служіння, як німецьке духовенство, доволі впливове на цих землях, боячись втратити свій вплив, ув’язнило просвітителя. Він провів в ув’язненні понад три роки.
Наступний Папа Іван VIII посприяв звільненню Методія та його поновленню на єпископській катедрі. Він підтвердив повноваження його як єпископа перед великоморавським пронімецьки налаштованим князем Святополком, визнав книги та відправу богослужінь слов’янською мовою, але водночас при княжому дворі назначив єпископом вихідця з німецького середовища Віхінга. Це розпалить конфлікт всередині єпископства, а по смерті Методія його учні через переслідування будуть змушені покинути Моравію.
Коли Візантійську імперію очолив імператор Василій І, він також тримав руку на пульсі місії серед слов’ян. 881 р. тепло прийняв Методія у Константинополі. Задля духовної опіки над місцевою громадою слов’ян просвітитель залишив тут одного священика і одного диякона із середовища своїх учнів.
Повернувшись до Моравії, продовжував розширювати свою перекладацьку діяльність, внаслідок якої вийшли слов’янською мовою Номоканон (збірка церковних та імператорських законів), Старий Завіт (без Книг Маккавеїв), твори Отців Церкви. Передчуваючи наближення смерті, Методій призначив своїм наступником Горазда і 6 квітня 885 р. відійшов до вічності. Житіє святого стверджує, що його поховали в соборній церкві, однак точне місце поховання не встановлене.
По смерті Методія вже згаданий пронімецьки налаштований єпископ Віхінг почав гоніння на його учнів, тому в Моравії кирило-методіївська традиція не прижилася, натомість перейшла в Болгарію і на Русь. Крім перекладних текстів, Методія залишив деякі оригінальні твори.
Вони з братом на теренах своєї проповідницької діяльності активно поширювали культ мученика Димитрія, котрий походив з їхнього рідного міста Солуня. Тому нині його служба піднесена до рангу бдінного святого, канон якої уклав саме св. Методій. Також він разом з їхніми учнями описав життя свого брата у так званому “Великому житії Кирила”, яке є одним з джерел про місію просвітителів серед слов’ян.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##