Конференція римо-католицьких єпископів України постановила відзначати Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа (Божого Тіла) в наступну неділю після урочистості Пресвятої Трійці. Цього року воно випадає 7 червня.
Святе Письмо днем, коли Ісус установив Таїнство Євхаристії, подає четвер перед Його Страстями. Християни і Сходу, і Заходу однозначно це приймають. Однак у Латинській Церкві у відповідь на певні єретичні віяння, які не визнавали реальної присутності Христа у Євхаристії, виникло ще одне свято на честь Пресвятих Тіла і Крові Господніх.
Своїм корінням воно сягає ХІІІ ст. 1245 р. монахиня-августиніанка Юліанія мала об’явлення Христа, котрий вказав їй на потребу свята, що підкреслювало б важливість Таїнства Євхаристії. Днем його святкування Він назвав наступний четвер після урочистості Пресвятої Трійці. Згодом багато єпископських конференцій стали переносити це свято на наступну неділю задля більшої урочистості. Адже ще однією причиною, чому день Божого Тіла закріпився в Латинській Церкві всупереч вже існуючому спомину у Великий Четвер, є те, що настрій Страсного тижня не дозволяє на урочисте і радісне святкування.
Його особливістю є процесійна хода з Дарами. За різними джерелами цей звичай походить або з Галлії ХІІІ ст. — через рік після вже згаданого об’явлення сестрі Корнилії його запровадив у своїй дієцезії єпископ Роберт з Льєжа, або з Німеччини XV ст. У всякому разі він закріпився в Латинській Церкві і без усяких богословських та історичних підстав перейшов у Східні Католицькі й навіть Православні Церкви.
Як всецерковне свято урочистість Тіла і Крові Христових є знаною від 1264 р., коли його затвердив Папа Урбан IV. Відтоді діє і братство “Corpus Christi”, діяльність якого спрямована на поширення і утвердження культу Євхаристії. З цією ж метою відбуваються і святкові процесії — вулицями міст і сіл або навколо храму, де споруджено на чотири сторони світу чотири вівтарі.
Ідучи на чолі процесії з монстранцією, де зберігається Тіло Христове, священик зупиняється біля кожного з вівтарів, читає Євангеліє про установлення Євхаристії та благословляє Дарами. Люди під час цього виконують відповідні гимни. Кожен з чотирьох престолів має свою символіку: Воплочення, Страсті і Смерть, Воскресіння та очікуваний Другий Прихід. Часто парафії до цього свята приурочують перше Причастя дітей.
Після Реформації свято Тіла і Крові Христових разом з його процесіями ще деякий час існувало у протестантських громадах. Однак скоро від нього відмовились. Крайнє негативно ставився до нього Мартін Лютер, називаючи “грою і марним ідолопоклонством”, яке “зі своєю косметикою та фальшивою святістю” цілком суперечить первісному задумові Христа щодо установлення Євхаристії. Проте сьогодні і серед лютеран є спільноти, які відзначають свято Тіла і Крові Христових. Є вони і серед англікан — для них четвер після свята Пресвятої Трійці є Днем подяки за встановлення Святого Причастя.
Святкування ж у Католицькій Церкві робить особливий акцент на реальній присутності Христа у Євхаристії (чого не визнає більшість протестантів), і відповідно на більшому благоговінні щодо Святих Дарів. “Господи, Ти в Пресвятому Таїнстві залишив нам спомин своїх страстей, дай нам так вшановувати святі тайни Твоїх Тіла й Крові, щоб ми могли безустанно пожинати плоди Твого відкуплення”, — каже на богослужіннях заключна молитва протягом дня.
Однак по-справжньому пожинати ці плоди можемо, не просто споглядаючи чи беручи участь у святковій процесії, а виконуючи заповідь Христа на Тайній Вечері: “Беріть, їжте: це моє тіло… Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мт. 26, 26-28).
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##