Період, яким Церкви візантійської традиції готуються до свята первоверховних апостолів Петра й Павла (29 червня), називається Петровим постом. Оскільки він починається в понеділок після Неділі Всіх святих, яка є рухомим святом, то його тривалість щороку є іншою. Цього року Петрів піст за юліанським пасхальним календарем починається 8 червня і триває три тижні.
За своїм походженням цей піст давній, але первісно не пов’язувався з верховними апостолами. Називався постом П’ятдесятниці. Перші згадки про нього сягають IV ст. В одному з джерел цього періоду, яке називається “Апостольськими постановами”, сказано таке: “Відсвяткувавши П’ятидесятницю, святкуйте одну седмицю; а після неї одну седмицю постіть; бо справедливо, щоб ви і веселилися про дар Божий, і постили після послаблення” (кн. 5, 20). Про цей піст згадують Отці Церкви Атанасій Великий, Амвросій Медіоланський, Теодорит Кирський, Лев Великий.
Останній детальніше зупиняється на значенні цього посту: “Після тривалого свята П'ятдесятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом очистити нам думки і зробитися гідними дарів Святого Духа”. Цей Римський архиєрей V ст. вже згадує апостолів, котрі після Зіслання Святого Духа стали головними дійовими особами в розбудові Церкви. Піст, за словами Лева Великого, робить здатними “до прийняття благодатних дарувань”, необхідних для поширення Євангелія.
Стриманість виступає невід’ємною складовою апостольського служіння й боротьби. Адже за словами апостола Павла воно відбувалося “у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі!” (2 Кр. 11, 27). Крім того Павло порівнює християнське життя зі спортивним змаганням, в якому надважливим є тренування, а саме піст. “Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми — нетлінний” (1 Кр. 9, 25).
З часом у пості П’ятдесятниці все більше наголос ставився на зв’язку з апостолами. Цьому сприяло будівництво храмів свв. Петра й Павла у Римі та Константинополі. Спорудження та освячення останнього увінчалося всенародним торжеством, яке припало на 29 червня. А відповідно процес підготовки, який йому передував, поєднувався з уже існуючим у цьому періоді постом. Утверджується назва Апостольського посту.
Деякі Церкви намагалися в Петровому пості наслідувати Велику Чотиридесятницю, приписуючи служити в ньому богослужіння за великопосним уставом або принаймні зберігаючи на Утрені спів “Алилуя” замість “Бог Господь”. Дехто надавав Петрівці значення посту для тих, хто не зміг через певні обставини (хворобу, подорож, працю) постити перед Великоднем, однак це дещо редукує його самобутність. Та й свята, до яких ці два пости є підготовкою, не є рівнозначними.
Петровий піст не настільки строгий, як Велика Чотиридесятниця. Приписи щодо нього відрізняються у різних Церквах. Входячи в нього, вірним слід не стільки шукати “рецептів”, що їсти, а що не їсти, як робити усвідомлені постанови (не виключаючи і стриманості в їжі), які допомогли б викоренити пристрасті, виробити тверезість ума, очистити серце, стати сприйнятливими на Боже слово та його виконання у щоденному житті.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##