Великої популярності монастир почав набувати тоді, коли кармелітки розмістили в ньому ікону Матері Божої Неустанної Помочі. Її вважали чудотворною.
Та церквою ця сакральна споруда стала лише 1998 року. Доти вона функціонувала як костел Матері Божої Неустанної Помочі при монастирі кармеліток босих, а пізніше — францисканок.
1875 року влада Пруссії ліквідувала монастир кармеліток босих у Познані. Після численних переїздів, через 11 років, графиня Кароліна Рачинська запропонувала кармеліткам оселитися у Львові. 5 лютого 1888-го Рачинська разом із чоловіком Карлом-Едвардом купила ділянку на вулиці Курковій (нині вул. Лисенка). Коштом Рачинських тут збудували монастир і невелику каплицю. Згодом приміщення розбудували, а 24 серпня 1891 року отець Єронім освятив храм і монастир.
Великої популярності монастир почав набувати тоді, коли кармелітки розмістили в ньому ікону Матері Божої Неустанної Помочі. Її вважали чудотворною. Невдовзі приміщення монастиря стало замалим. Отож було придбано нову ділянку на вулиці Кшижовій (зараз вул. Ген. Чупринки). Далі історія монастиря пов’язана з орденом францисканок родини Марії. І хоча орден був створений у Санкт-Петербурзі, уже з 1926-го у відремонтоване приміщення, залишене сестрами кармелітками, заселилися францисканки.
Комплекс складається з власне монастиря, невеликого храму й колишнього монастирського саду. Сьогодні планування приміщень є дещо інше, зокрема замуровано переходи з храму до колишнього монастиря. 1939 року, під час окупації Львова радянськими військами, околиці вулиці Куркової інтенсивно обстрілювали, однак обитель залишилася неушкодженою. Уже у квітні 1946-го останні черниці покинули монастир.
За радянської влади в монастирі була інфекційна лікарня, а в храмі — червоний куток, де працівники й пацієнти могли поглиблювати свої знання про комуністичну доктрину. І лише 1998 року за допомогою працівників лікарні тут відновлено функціонування храму. Його було освячено як греко-католицьку церкву Безсребреників Косми й Дам’яна.
Щодо стилю комплексу, то чітко можна описати лише фасад із боку вулиці. Його класифікують як історизм (неороманський стиль з елементами неоготики), або «аркадовий стиль».
На жаль, первинні розписи до нашого часу не збереглися. Їх замінено новими з кінця XX століття. Зберігся дерев’яний лакований вівтар 1897 р. Ікона ж Матері Божої Неустанної Помочі, вівтарні скульптури, шість вітражів першої половини ХХ століття зберігаються в Польщі.