типовий лист за останні дні:
12 марта г. 23:59
"Ваш патріарх забув Заповіді Господні? Чому він мовчить на напад на територію "руского міра"? Хіба окупація і війна це християнські цінності? МПЦ так яро захищало напад на християн в європі а напад на своїх же вірних ініціювало. навіть деякі представники МПЦ звертались до влади Росії ввести війська в Україну. Хіба це по християнськи? чи може ви маєте свої цінності які не відповідають загально християнським?"
Люди почали задаватися питаннями, про які треба було думати ще 2009го, але тоді зібратися подумати про них зїхалося аж сім українців. Ось такі проблеми. А тепер що? А тепер це проблема України, УПЦ, проблема РПЦ. Ну зато РФ в шоколаді. Тимчасово.
Судячи із інформації по повну недієздатність України Заходу не вельми важлива доля України.
Заходу важливо, що РФ наробила побільше ідіотизму в Україні.
Тоді він матиме повне право розвалити РФ - швидко і болісно.
Ну ми як завжди вляпалися в історію.
Вперше відчуваю симпатію до Патріарха Кирила що він не підтримав входження російський військ в Україну.
Але і мовчати не можна.
Бо Чапліни і "їм же несть числа" говорять і говорять.
З кожним днем все це говоріння вириває в очах українського суспільства просте есхатолічне відчуття: все, фініта ля комедія, починається трагедія, а тому всі "і нашим і вашим" не годяться, і доведеться визначатися "окончательно".
Все це дуже болісно.
Вихідні позиції ясні.
Патріарх Кирило: ми зберігаємо обличчя, а мовчу. Але ж виття всіх шавок чути добре, і імідж РПЦ може спасти лише рішуче публічне слово підтримки України.
Митрополит Онуфрій та вся УПЦ: Ми - Українська Церква, відкрита для всіх. І наші вірні, і всі громадяни України - це букет прекрасних квітів, яких ніхто ніколи не робив однаковими, але які мирно жили і будуть мирно жити - і без всякої "допомоги" ззовні. Ми благословляємо СВОЄ українське військо захищати НАШУ батьківщину - Україну.
Отже, патріарх має буквально сьогоднішній день, бо на вихідних вже буде пізно точно.
Все це моя особиста точка зору.
і як можу помилятися.
Але помиляюся я лише іноді - коли дуже хочу чи коли мені дали невірну інформацію.
Ну а тут я спокійний.
Час визначатися там нагорі.
І нехай всіх благословить Господь - помолимося щоб у наших єрархів була мужність та мудрість, любов до самарян-українців, любов взагалі до людей і було нестримне бажання недопустити кровопролиття - так ніби всі ці люди у формі та без неї були їхні особисті діти, брати, батьки - щоб ці люди були святинею, яку потрібно зберегти цілою та неушкодженною. Яка мати не пожертвувала б собою, якщо це зберегло б її дитину? Який батько не кинувся на медведя, який замахнувся на його дитя? Боголюбиві ієрархи, загляньте у своє серце, перестаньте думати про інтереси, статистику, почніть думати про людей, про біль, про кров, про смерть, про необхідність спасати тут і зараз кожного, кого можна спасти!!!