Близькосхідна політика потребує довгих консультацій та виваженості, співробітництво розгортається тут не так швидко, як у інших міжнародних організаціях. Але сьогодні ОІС подає доволі чіткі сигнали українському керівництву про те, що шляхи до співпраці з Україною відкриті.
На фоні чергової хвилі сепаратизму на Донбасі відносно непомітно проминули деякі події, пов’язані з Кримом. Власне, недаремно окремі аналітики вважають, що ситуація на сході України спровокована Росією спеціально, щоб відвернути увагу не лише від окупації Криму, а й від величезних економічних та суспільних проблем, у які поринає півострів.
Так, зокрема, минулого тижня Верховна Рада України черговий раз продемонструвала дещо поверхневе розуміння кримської ситуації та, виходячи з політичних міркувань, досі не спромоглася надати кримськотатарському народу статус корінного. Відповідний законопроект було відправлено на доопрацювання. Хочеться вірити, що він усе ж стане законом, і відбудеться це якнайшвидше. Але в той самий час один із провідників кримськотатарського народу й водночас народний депутат України Мустафа Джемілєв не полишає спроб активізувати міжнародне співтовариство на захист інтересів кримських татар. Візити неформального лідера Меджлісу (нині цей представницький орган очолює Рефат Чубаров) до Брюсселю та Нью-Йорка цілком зрозумілі, українська преса досить детально висвітлювала ці події.
Менш помітним, але, з точки зору реальної підтримки, не менш важливим був нещодавній візит Мустафи Джемілєва до штаб-квартири Організації ісламського співробітництва (ОІС) у Джидду (Саудівська Аравія) та його зустріч із Генеральним секретарем цього об’єднання, Ійядом аль-Мадані. Зустріч відбулася 10 квітня за ініціативою самого Ійяда аль-Мадані, на якій були присутні й голови структурних підрозділів організації. Нагадуємо, ще минулого місяця Меджліс кримськотатарского народу скерував у Секретаріат ОІС лист із проханням про підтримку забезпечення прав кримськотатарського народу. У відповідь Ійяд аль-Мадані, серед іншого запропонував Мустафі Джемілєву посприяти входженню України до складу ОІС. Сама ОІС, яка існує з 1969 року (до 2011 – Організація ісламська конференція), сьогодні об’єднує 57 країн, головним чином тих, де іслам визнано державною релігією. Входять до складу ОІС в якості спостерігача й держави зі значними мусульманськими меншинами, зокрема й Росія.
Чи може претендувати на статус спостерігача або повноцінного учасника Україна? Однозначно, що так. Слід пам’ятати, що, попри доволі обережну та часто нейтральну риторику, викликану протиріччями між членами, ОІС переважно тримається курсу найбільш потужних гравців Близького Сходу, зокрема Саудівської Аравії та Катару. І хоча між цими двома «братніми» державами останнім часом теж з’явилися деякі протиріччя, їхні зовнішньополітичні орієнтири залишаються доволі схожими. І Катар, і Саудівська Аравія підтримали рішення Генасамблеї ООН про осуд незаконної анексії Криму, а візит Барака Обами до Ер-Ріяду багатьма аналітиками був сприйнятий як спробу домовитись про перспективу зниження цін на нафту з метою послаблення впливу Росії. І хоча країни Перської затоки мають свої інтереси і в стосунках і з Росією, і з Китаєм, їхнім основним зовнішньополітичним партнером залишаються Сполучені Штати. Таким чином, на сьогодні позиція керівництва ОІС (попри підтримку дій Росії такими державами, як Судан та Сирія) загалом відповідає інтересам України. Для того, щоб увійти до складу цієї організації в якості спостерігача, Україна має подати офіційну заявку, і, враховуючи сучасну політичну ситуацію, ця заявка може бути цілком реалізована. Зрештою, окрім ще одного сигналу про незгоду нашої держави із анексією Криму, це сприяло би розвитку співробітництва між Україною та мусульманськими країнами, у першу чергу – потужними гравцями Близького Сходу. Генеральний секретар Ійяд аль-Мадані, як свідчить прес-служба Меджлісу кримськотатарського народу, заявив про те, що ОІС готова підтримати освітні та культурні проекти, спрямовані на збереження та розвиток ісламської спадщини кримських татар. Оскільки наразі чимало кримських татар залишають Крим та оселяються на материковій Україні, ця підтримка могла би зіграти дуже важливу роль. Лише за офіційними даними число таких осіб уже сягає кількох тисяч. Фактично Україна могла би стати базою для забезпечення прав кримських мусульман, які, на жаль, виявилися розділеними незаконно встановленим кордоном.
Ісламський банк розвитку (ІБР), який свого часу був створений за ініціативи ОІС, також готовий підтримати кримських татар, про що було заявлено в ході ще однієї зустрічі Мустафи Джемілєва в Джидді, на цей раз із віце-президентом ІБР Ахмадом Тіктіком. Оскільки співпраця із кримською владою видається неможливою, рецепієнтом фінансової допомоги кримські татари можуть бути лише за посередництва української держави, чому повинні передувати відповідні перемовини. Членство України в ОІС мало би стати серйозним кроком для розгортання таких проектів.
Звісно, близькосхідна політика потребує довгих консультацій та виваженості, співробітництво розгортається тут не так швидко, як у інших міжнародних організаціях. Але сьогодні ОІС подає доволі чіткі сигнали українському керівництву про те, що шляхи до співпраці з Україною відкриті. І тому події в Криму, де мешкає майже половина усіх мусульман нашої країни, слід обов’язково врегульовувати із залученням міжнародної ісламської спільноти. Необхідно всіляко сприяти розширенню контактів українських мусульман із їхніми зарубіжними єдиновірцями, підтримувати візити до України визначних ісламських лідерів. Адже саме Україна залишається однією з небагатьох держав на пострадянському просторі, де свобода віросповідання існує реально, а не декларативно. Це, серед іншого, сприятиме налагодженню стосунків України з провідними державами Близького Сходу, що може дати довгострокові політичні та економічні вигоди.