Днями закінчується другий сезон розкопок церкви св Юрія, що на території Ужгородського замку. Попри те, що знаходяться руїни практично в центрі міста, таємниць вона утримує немало.
Втім, аби дослідити суперечливі моменти історії пам’ятки, минулого року Ужгородський університет уклав угоду з краєзнавчим музеєм ім. Т.Легоцького про розкопки руїн церкви як базу практики для студентів-істориків на 5 років.
Тогоріч почали і дослідили структурну частину церкви – апсиду (вікіпедія пояснює, що це виступ будівлі, здебільшого півкруглий у плані, перекритий півкуполом або замкнутим напівсклепінням). Цього року група розкопала вже 2/3 площі центрального нефу. З технічних причин роботи тривають не як зазвичай – від стіни і до стіни, а своєрідно, тому що з трьох сторін археологи обмежені ледь не столітніми деревами, з четвертої ж – ґрунт.
Найбільшою несподіванкою цьогорічних розкопок керівник археологічної практики, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, етнології та культурології УжНУ Володимир Мойжес називає дренажну систему, яка була зроблена, аби виводити воду з крипт.
– Яку воду? Звідки вона там могла бути?
– Не можу вам сказати... Я перший раз таке бачу. І більшість колег були здивовані. І іншого варіанту, що це дренаж, аби відводити воду з крипт, вони не можуть назвати. Але там така кладка цегли, з боків засипана піском та дрібним камінням – це тільки дренаж. Побудований у другй половині 16 століття.
– Цього ж віку і крипти?
– Частково. Здебільшого це 16-17 століття. Три крипти в апсиді – 15-17 ст. А тут, у нефі, в нас ще чотири. Минулого року ми бачили частину цієї кладки і не зрозуміли, що це таке, ну а тепер вже не виникає сумнівів.
– Хто був тут похований, у цих криптах? Знать?
– Не обов’язково. Хоча і знать також. У пізніх середньовічних джерелах ми зустрічаємо інформацію, що людина, заплативши певну суму, могла купити собі тут місце при похованні.
Аби дослідити руїни церкви за 5 років, група науковців поділила їх на 5 зон. Древні дерева, що ростуть в метрі від нинішніх розкопок, стануть серйозною перешкодою для робіт. Серед артефактів, знайдених цьогоріч студентами у криптах нефу – дві шаблі, монети, медальйон.
– Одна шабля була знайдена біля єдиного збереженого чоловічого поховання в крипті. В ньому ще були виявлені залишки текстилю: металізовані нитки з плетеними ґудзиками! Ми відправили їх на аналіз та консервацію в Київ спеціалістам і вони визначили по структурі і техніці плетіння що це турецький текстиль. А меч – то це по типології польсько-угорська шаблюка. (ФОТО) Вони притаманні другій половині 16-17 століттю.
Знайшли 5 медальйонів. Є т.зв. чумний медальйон із зображенням святих – покровителів і захисників від чуми. На медальйоні зображені Св. Себастіан, і Св. Рох, котрий припідняв сутану і показує рану на нозі від чуми.
Крім того, згадується, що це була парафіяльна церква... Ну, нелогічно, тому що церква ця велика і знаходиться осторонь від середньовічного поселення. Якби вона була парафіяльною, то мала би розташовуватися в межах міста. І я маю підозру, що такою була сучасна римо-католицька церква.
А в нас археологія середньовічного міста в Ужгороді – це терра інкогніта. Ми не знаємо археологічної карти, як ішли вулиці, які були споруди. Роботи для археологів там повно, просто перед кожною роботою, пов’язаною з земельними роботами, було б добре запросити на місце археологів, аби вони дослідили ту локацію і нанесли на карти. Так потрохи і за 100 років ми би мали вже якусь картину середньовічного міста... Поки що ж цього нема.