«Що ж буде далі», - питають люди, коли бачать, що я військовий. Раніше, я досить часто чув слова подяки за службу, зараз знайомі та незнайомі кажуть: «Ви ж військовий, що там у вас знають, що далі буде?».
Зазвичай я відповідав, що й сам перебуваю у стані невизначеності, чи переказував думки експертів, видаючи за власні. Але зараз розумію, що все це маячня. На питання щодо розвитку військових дій, як військовослужбовець та капелан, я маю тільки одну відповідь: «Не хвилюйтесь. Ми вас не покинемо».
«Не хвилюйтесь. Ми вас не покинемо», - хіба це не єдина відповідь, яку мають почути цивільні люди від військових? Я обрав цей шлях, вдягнув однострій, склав присягу не для того, щоб множити страх та невизначеність. Дійсно, я знаю небагато, але це знаю точно: не кинемо, будемо захищати.
Є багато причин, що мотивують українських військових триматися, продовжувати боротьбу, захищаючи український народ. Особисто для мене важливим є вірність Господа, Який веде боротьбу за кожного з нас та обіцяє: «Я тебе не залишу і не відступлю від тебе» (Послання до Євреїв, 13:5). Маючи перед собою такий приклад, я також маю подолати невизначеність, подолати страх – не тільки в собі, але й в тих, хто звертається до мене з питаннями. «Не хвилюйтесь. Ми вас не покинемо».