Чому технології без етики й естетики ведуть до знищення? Чому перевага України у її периферійності? Навіщо знати, як керувати складністю у своєму житті? Відповіді на ці та інші питання дізналися у професора Дейва Сновдена, відомого на весь світ експерта з теорії складності й компанії Cognitive Edge, яка проводить дослідження і діяльність в цій сфері.
Розмова відбувалася у вересні 2019 року під час візиту Дейва Сновдена до України зі семінаром «Керування складністю» на запрошення Інституту лідерства та управління УКУ.
Під час занять ми говорили про комплексність та про проблеми й питання, які постають перед суспільством не лише в Україні, а й у світі. Чому так важливо, насправді, зосередитись на комплексності, як вона може допомогти нам у вирішенні цих викликів?
Я думаю, що якщо ви хочете щось зрозуміти, ви насправді, повинні використовувати науковий підхід, і щоб практикувати засади невизначеності, ви повинні мати ґрунтовні теоретичні знання. Це є базовим принципом. Наука про комплексність походить, до певної міри, від російських математиків, з певними додатками з Брюсселю й Остіну і поширюється на різні галузі від хімії, біології, до економіки, до комп’ютерних наук та соціальних систем. І все це відбулось в межах одного покоління. Я знайомий з декількома іншими засновниками. І часами є ознаки «успадкованої» невизначеності.
Отже, впродовж останніх двадцяти-тридцяти років, панівною ідеєю управління в індустрії є підхід, заснований на тому, що називається системним мисленням або системною динамікою, що має підкреслену інженерну метафору. Вона говорить, що нам потрібно дивитися на речі системно, нам потрібно подивитися на систему в цілому, але це все одно, передбачає, що ви маєте, так звану «лінійну причинність». Ви можете створювати моделі, можете проєктувати системи, ви можете отримувати результати, на основі того, що люди попередньо сідають і вирішують, куди саме вони хочуть прийти. Комплексність ж працює з системами, які мають багатозв’язкову причинність.
У деяких зв’язках ви можете бачити вплив зав’язків, але ви не бачите, що спричиняє їх. Ми називаємо це “темне обмеження”, відповідно до темної енергії чи темної матерії в космології. У вас є система, яка по суті є невизначеною, яка постійно зміщується і змінюється, але всередині неї є речі, якими ви можете управляти. Ви можете управляти граничними умовами, «зондуванням» (промацуванням) та стратегією посилення/розширення. Отже, якщо ви знаєте теорію причинності, ви зможете почати управляти невизначеністю, яка притаманна багатогранному суспільству.
Насправді ми говоримо про ці зв’язки, дуже важливо бачити різні погляди. Ви багато говорите не про міждисциплінарний, а трансдисциплінарний підхід. Що ви маєте на увазі? Як це нам може допомогти?
Комплексність часто пов’язана з такими речами, як біологія або комп’ютерне моделювання. Сфера, над якою я працюю, і в якій ми намагаємось відповісти на питання складності — це вивчення складності в людських системах.
Отже, розгляньмо класичний приклад. Ви можете змоделювати траєкторію руху зграї птахів в небі, якщо ви побудуєте графік, який базується на трьох правилах: слідкування за сусідньою птахою, відповідність швидкості, уникнення зіткнення. Якщо ви побудуєте симуляцію, яка базується на цьому, то ви імітуєте певну поведінку наприклад горобців, чи на запам’ятовуванні, якщо розглядати шпаків. Якщо ви хочете отримати інший приклад лідерства, це може бути ключ гусей V-подібної форми в небі.
Я можу передбачити формування руху зграї певного виду птахів, беручи до уваги генетично закодовані правилами. Так, це захопливо, і багато людей думають, що цього достатньо і вони думають, що тепер вони можуть створити моделі, які будуть описувати людську систему. Але, що стосується людей, то вони не є мурахами. Я весь час пояснюю це людям — ми не є мурахами, ми не є зграєю птахів. На це є декілька причин — по перше ми є багатоідентичними.
Наприклад, я є зовсім іншою людиною коли я вдягнутий в шотландський кілт, ніж коли я вдягнутий у святковий піджак під час відвідин опери, або – в костюм в університеті. Я можу бути батьком, я можу бути братом. Люди вільно переміщаються/рухаються між своїми ідентичностями та ми змінюємо ролі, на відміну від мурах чи птахів.
По-друге, ми маємо здатність робити речі з наміром, ми не просто реагуємо. Насправді, досить цікаво, що між усім живим на планеті люди є єдиними які здатні бути альтруїстичними поза своєю спорідненою групою або жертвувати собою заради ідеї. Що у своїй суті є ірраціональним і винятковим і така поведінка неприродна. Це підтверджує свідчення мучеництва, так притаманні ранній церкві, чи от зараз самозречення терористів. Благородна жертва на яку все поставлено….
Також ми маємо інтелект, ми здатні розмірковувати й змінювати наш світ. Роздумуючи про людський інтелект, такі речі як естетика, етика, духовність, є ключовими. Між нами, науковцями, ми говоримо, що люди не можуть не бути релігійними. Навіть Річард Докінз, він, на мою думку, маніфестує нову релігію, ніби він є новим пророком.
З психології еволюції ми знаємо, що поняття абстракції є ключовим для людства. Ковчег був скоріше аніж мова чи навіть еволюція. Тож ми живемо в абстракціях. Три «І» — інтелект, інтенція (намір), ідентичність, роблять людську систему радикально відмінною від пташиної зграї. Ось чому нам потрібно враховувати когнітивну нейронауку, антропологію, філософію. І це є інтеграція наук в людство, що насправді, є дуже захопливим.
Так це справді цікаво. А подивімося на глобальні виклики які ми маємо — тероризм, зміна клімату, переслідування та інші питання. Як ця теорія може нам допомогти тут?
Нумо подивімось на питання змін клімату (ми якраз зараз розпочали ініціативу тут). Проблема зі зміною клімату, на цей час, полягає в тому, що вчені, які займаються питаннями клімату, говорять одне і те ж уже десятиліттями — що ми рухаємось до катастрофи. Але ніхто не звертає на це уваги, оскільки люди мають короткочасний фокус, і політики мають короткочасний фокус. Хоча, не знаю, чи можна звинуватити політиків у цьому, бо ми отримали тих політиків, яких ми заслуговуємо — виходячи з того як ми голосуємо, і як ми думаємо.
Отже, зараз стратегія полягає в тому, що б зробити проблему зміни клімату все більш і більш страшною. Навіть якщо я маю розуміння цього питання, я переживаю за це, але навіть я перестав читати певні статті, тому що вони малюють надто депресивну картину. От вже 10 років ми маємо проблему біженців в Європі, найближчим часом велика частина на Середньому Сході стане незаселеною… це речі які є неминучими.
Але проблема в тому, що це паралізує людей. І ми знаємо це з нейронауки та комплексності: коли люди відчувають, що вони не можуть нічого зробити, то вони намагаються просто ігнорувати. І це, якоюсь мірою, має сенс — якщо я не можу нічого зробити, то для чого перейматись. Отже, якщо ми хочемо щось змінити, ми можемо сфокусуватись на одному зі шляхів: це або ключові принципи комплекситі, або системне думання та інженерна метафора, які домінують останні декілька десятиліть. Вони пропонують фокусуватись на тому куди ми хочемо прийти і йти та досягати цього.
В теорії комплексності ж більш важливим є те де ми зараз є і що ми можемо зробити, тому що майбутнє є таким непередбачуваним і намагання передбачити майбутнє веде до невдачі. Отже, ми збираємо велику описову базу наративів, ми працюємо багато з тим що називається self-етнографія або розподільна етнографія. Це кількісний підхід до опису, який люди інтерпретують в історіях. Ми збираємо історії від людей про ті маленькі речі, які вони можуть зробити на локальному рівні, які зможуть мати вплив. Якщо ми можемо спонукати людей робити маленькі речі, які, як вони знають, призведуть до змін, то вони стануть більш чутливими до більших проблем. І тоді є більше імовірності, що вони зможуть прийняти ті жертви, які нам доведеться прийняти, щоб пом’якшити те, що зараз вже є пізно зупинити. Доки ви не приймете це як ключову концепцію складності, доки диспозиційний стан (налаштування) не є правильним, нічого не зміниться.
Ви не можете просто сказати «Ми хочемо іти туди», доки люди не є налаштовані там бути. Це є те на чому ми (Cognitive Edge) фокусуємось і опираємось на науку.
Ця сама історія з політикою — зростання популізму частково є результатом комодитизації (commoditization). Тому, політичні розбіжності, в основному, почали усуватися неолібералізмом. Якщо ви не маєте розбіжностей в системі, вартість енергії чогось екстремального знизиться, тому ви отримаєте крайності ліві та праві, і ми всі знаємо наслідки цього. Знову ж, наука в цьому випадку допомагає уникати цих проблем. І те з чим ми маємо справу і це є альтернативою до інженерної метафори — екосистеми.
В екосистемах маленькі речі можуть мати швидкий вплив. Це може бути добрий чи поганий вплив, ви не можете точно передбачити.Ви можете мати стійку систему, яка може управляти появою феномену.
Навіть більше, Ви говорите багато про те, що в непередбачуваній системі, ми не можемо точно знати, яке найкраще рішення. Але часами експерти чи науковці можуть мати забагато кваліфікації й тому можуть щось пропустити. У вашій лекції ви згадали, що якщо розглядати глобальну картину, то Латинська Америка і центрально-східна Європа є цікавими випадками, тому що з тенденціями, які відбувається тут, ви бачите щось, чого бракує в інших місцях у світі. Що ви маєте на увазі під цим?
Це є те що ми називаємо Apex Predatory Theory (Теорія верховного хижака). Отже, що насправді відбувається? Щось, нова ідея чи новий рух, появляється і стає дуже домінантним, або компанія стає домінантною.
Наприклад, IBM домінує в комп’ютерній сфері вже декілька десятиліть. Причина, того що вони змогли стати панівними, в тому, що раніше вони були світовими експертами в галузі технологій перфокарт для управління швейними машинами. Отже, вони переорієнтували це вміння і таким чином отримали початкову перевагу в цій конкуренції (змаганні). І на загал, найкращий спосіб створити інновацію є переродити те, що вам вже вдається робити добре. І коли вони потрапили туди на вершину, вони вирішили, що є Dominant Predator (домінантним хижаком), їм вже не потрібно турбуватися про цінову маржу, ніхто не відмовиться від IBM. І вони вчасно не побачили, що те що було «товаром для вибраних», стало товаром масового споживання.
І вони майже стали банкрутами. Я працював на них декілька років, коли вони щойно заледве відновились, але вже ніколи не повернулись до того самого рівня домінування. Microsoft перебрав в них естафету шляхом переорієнтації програмного забезпечення, яке вони колись постачали ІBM і фактично створили Windows. А потім вони не побачили, що програмне забезпечення стало предметом масового споживання і тоді їй «посунув» Apple.
Існує антропологічна концепція, яка називається «Предмети та матеріальне бажання» (Objects and Material Desire) — ми хочемо гарні речі, новинки, ще не маючи розуміння навіщо вони нам потрібні. Ми отримуємо їх, вже не можемо обійтись без них і знову хочемо чогось нового. Та пропозиція яка є, нас вже не задовільняє. Подібно у випадку з Kodak. Вони винайшли цифрову фотографію, далі не змінювались, і в результаті збанкротували.
Отже, той в кого доміну мислення за старою метафорою, не бачить змін. Клейтон Крістенсен називає це various guises. Тобто, можна сказати, компетенція призводить до невдачі. Ви зазнаєте невдачі, не тому що ви некомпетентний, а тому що ви надто компетентні.
Коли динозаври були знищені, то їх замінив не крокодил чи акула, а перший ссавець, тому що він малий і в енергоефективний. Отже, суспільства проходять через великі зміни. Домінування в неоліберальній політиці від Англійської імперія до Американської імперії, яка стала її наступницею, базується на постійному русі та рості. Планета на якій ми живемо, не може витримати постійного руху і росту. Нам потрібно дивитись на світ по-іншому. Це відбувається на макро- і мікрорівнях. На мікрорівні ми не функціонуємо як окремі індивідууми, а родинами, кланами й племенами.
Колективний розум є більш ефективний ніж індивідуальний, бо має когнітивну різноманітність. Суспільства, які є колективними по природі, є високо інтегрованими, і здатними до досягнення змін. Тоді як суспільства, які базуються на індивідуальних егоїстичних бажаннях — не здатні. Я думаю, що майбутнє за периферійними країнами. Маленькі країни можуть рухатись швидше, тому що вони краще взаємодіють. Новітні компанії це малі компанії, тому що вони можуть рухатись швидше. Тож можливості в період зрушення чи змін лежать на периферії, а не в центрі.
Це дуже цікавий підхід до цього. І це дає шанс в часі перемін використати ці зміни…
Так, ми також багато пережили. Я кажу своїм дітям, що вони мали дуже спокійне життя. Я маю на увазі, я пам’ятаю, як брав участь у марші за громадянські права в Ірландії, коли католики не мали права голосу. Так, я працював в Австралії відстоюючи права на землю аборигенів. Я працював в Африці на католицьку церкву, тричі в моєму житті я був на підлозі з пістолетом прикладеним до моєї потилиці. І в мене тричі були зустрічі зі зміями. Вони ж ніколи не мали такого досвіду.
Взагалі то, найефективніші люди, з якими нам доводилось працювати в ООН — це, насправді, жінки зі Східної Європи, які пережили пекло і знають як це.
Я пам’ятаю, як був одного разу на Балканах у місті, яке зазнало масштабних обстрілів НАТО під час війни. У якийсь момент я раптом усвідомлюю, що розмовляю з аудиторією людей, які пережили момент, коли їхнє місто було спустошене. І це створює потенціал, якого в тебе не має коли ти перебуваєш в комфорті. І в цьому суть — використати цей дискомфорт, цей досвід.
Так, і, мабуть, тут можемо говорити про особисте лідерство. Бо можна ж долати виклики, коли ми будемо більш готові…
Також розумієш, що щось може піти не так. Дуже важко знати, що не вдається вчасно впровадити тактику по зміні клімату. Люди не усвідомлюють, що раптом щось може піти не так. Ну зараз так, вони вже починають розуміти, тому що починають з’являтися проблеми: наприклад масивні теплові хвилі, дефіцит води. Тепер аж люди починають сприймати це серйозно, але ми запізнились на 20-30 років.
Дейве, поговорімо про лідерство, і про те, що називають програвати красиво. Ви, тривалий час працювали для технологічних компаній. Справді дуже важливо говорити про етику і про лідерство в технологіях. Іноді ти просто працюєш над програмуванням і ти пропускаєш те що найбільш цінне, справжнє ….
Я думаю, у нас є кілька проблем. Одна з них — це культ великого лідера. Ми бачимо це в компаніях — все є або автоматизованим процесом, або зав’язане на рішенні «обдарованого лідера». Таки це божевілля. Колективне ж лідерство — це один зі шляхів по якому ми ідемо у своїй компанії, тому ми працюємо над концепцію команд (crew). Якщо подивитися на військову одиницю (команда), то там людей тренують за концепцією “role to role expectation”(взаємозаміна). Завжди є пілот (лідер), та хто є пілотом — це змінна. Ми шукаємо нові форми «ритуалізованого» колективного лідерства, яке має більше різноманіття. Це одна з речей яку ми розглядаємо в лідерстві.
Інша, ключова, — це технології. Зараз ми маємо програмістів, які провели все життя сидячи перед екраном комп’ютера. Одна з депресивних новин 2019 року — величезне змагання в комп’ютерних іграх, з великою призовою сумою. Є батьки, які переводять своїх дітей на навчання в дома (home schooling), лише щоб вони могли проводити 14 годин на день перед екраном комп’ютера і тренувались перед змаганнями.
І це, певною мірою, руйнує людство. Ми маємо людей, які самі ніколи не жили поза середовищем комп’ютерного програмування, але при тім пишуть алгоритми, що впливають на життя людей. Тут, на мою думку, є дві ключові речі, які ми мусимо впровадити: ми не повинні допускати нікого до розробки програмного забезпечення, якщо вони не мають базової освіти з етики та естетики. І це має бути запроваджено на рівні середньої школи, або ж на рівні бакалаврату. Важливо вивчати ці предмети в час, коли формується мозок. Коли вам вже 20 чи 30 років, це занадто пізно, патерни вже сформовані. Етична обізнаність та обізнаність про нашу планету має значення.
Сьогоднішні школярі, ми проводили опитування, готові піти на страйк, бо це їхнє майбутнє. Вони починають думати про етику, вони починають думати про планету. Нам потрібні програмні інженери, які розуміють таке вже зі шкільного віку. І нам потрібна швидка реорганізація в питаннях етичного контролю. В іншому випадку IRS все зійде з рук.
Я був частиною аналітичного центру в США декілька років тому. Ми розглядали питання екзистенційних загроз. Зокрема загрозу атомної війни, яка сьогодні виглядає набагато страшніше, ніж це було навіть у п’ятдесяті роки, зокрема через наявність нейтронних бомб. Тоді ми розглядали АІ (Artificial Intelligence), потім зрощування генів, і тоді війну.
Щодо АІ — це була основна група. AІ насправді є може бути дуже небезпечним. Не те, що вони можуть замінити людину й інтелект. Але вони можуть створити штучний інтелект — інтелект юрби, з яким людина не може конкурувати.
Дякую за це. Власне, це те, що ми робимо тут, в Українському католицькому університеті, Ви вже декілька днів, мали можливість побачити, відчули життя нашої спільноти й наш підхід до навчання. УКУ є невеликим університетом, але ми намагаємось вплинути на життя, творити зміни в різних сферах. Що ви порадите нам? Як ми можемо привнести більше етичного мислення в українське суспільство?
Я провів з вами дуже приємні декілька днів. Слухачі були, справді, чудові — мені не довелося йти на компроміс щодо інтелектуального контенту, і при тім всі вижили, тому я вражений вже цим. Я думаю, що є декілька речей… Сьогодні ми працюємо над великим міжнародним проєктом, у сферах духовності, гуманності, відчуття взаємодії з Землею. Ми думали про проведення події навколо цієї ідеї. Також, думали залучати вас до цієї програми, оскільки ви маєте унікальні можливості, подібно як інші університети по всьому світу. Той факт, що ви є невеликими і молодим, і ви в Україні, дає вам можливість рухатись швидше і використовувати те що є. У вас глибока духовна концепція за якою ви формуєте своїх студентів, і церква є центром кампусу. Логічним продовженням цього є фізичний простір, який насправді відповідає інтелектуальній концепції. Я думаю ви можете прийняти напрацювання теорії складності та ставати лідером в цій науці, а не лише послідовником. Я говорив це в Латинській Америці, в частинах Європи, зокрема у Східній Європі, — копіювання Америки є поганою ідеєю. Копіюючи американські MBA, ви не досягнете такого успіху, тому що станете применшеними американцями, замість того щоб стати геніальними українцями.
Тож теорія складності та пов’язані з нею концепції, і цінування власного досвіду та прийняття того, що щось може не вдатись, стануть унікальним конкурентоспроможним вістрям, якщо можна так сказати.
Ймовірно, нашій аудиторії буде цікавою дізнатись більше про теорію складності, вивчати комплексність. З чого ви порадили б розпочати, що їм загуглити, що почитати з ваших тренінгів, які програми Cognitive Adge порадити? Отже, з чого почати?
Я думаю, що краще почати з книжок, а не з Google. Та, мабуть, це трагедія – мого віку 😊 Ці речі стають відкритими, не потрібно їх ховати. На нашому сайті є рекомендації статей. Наприклад, моя стаття в Гарвардському бізнес-оглядачі, вона була на першій сторінці. Там теж є підбірка книжок, які раджу прочитати.
Є багато цікавого читання навколо теми. На нашому сайті є рекомендації-посилання. Це трохи еклектично: хтось мав створити список для читання. Тому я купив сканер штрих-коду, і тепер я маю його як нову іграшку. Я зісканував штрих-коди книжок на полиці над моїм робочим столом. Я зісканував також ті книжки, якими часто користуюсь. Там є навчальні книжки про складність, про духовність та світ (тому що я вивчав це), а також трохи поезії. Ви можете вибрати з цього списку. Проте ключове — практикувати ці підходи. Комплексність часами називають New Simplicity. Якщо ви почитаєте більше, то зрозумієте: ми всі вміємо керувати складністю, тому що ми робимо це у своєму повсякденному житті.
Тож, що б я порадив, це використовувати. Експериментувати з програмами з використанням антропологічного програмного забезпечення, проводити тренінги, інтегрувати концепцій комплексності у курси ваших бакалаврських та магістерських програм. Думаю, що це є той шлях, яким нам потрібно іти.
Надіємось на подальшу співпрацю в цій сфері. Я думаю, що у нас будуть можливості, щоб разом запропонувати щось для українських громадян і для України.
Я є зацікавлений в цьому. Я також відкрив для себе нове місто (ред. — Львів), в яке я закохався, тому було б чудово повернутися.
Дозвольте подякувати Вам, що завітали до нас. Дозвольте подякувати за вашу наполегливу працю, яка є цікавою і надихає нас, як можливо периферійну та дуже динамічну країну до творення змін. Концентруймося на цьому, давайте дальше розвивати цю динаміку. В імені Інституту лідерства та управління УКУ дякую, що приїхали до нас.
Розмовляв Дмитро Шеренговський
Переклала з англійською Оксана Магура