Миколаївський храм Сурб Геворг Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви 23-24 квітня став центром поминальних заходів із вшанування жертв геноциду вірмен 1915 року
Напередодні дня пам’яті, 23 квітня, настоятель храму Сурб Геворг тер Вараг Япарян звершив поминальну Літургію за невинно загиблими під час геноциду та освятив на подвір'ї храму пам'ятний кам'яний хрест — Хачкар. Далі, сповіщаючи, про унікальну подію в житті Вірменської Апостольської Церкви — канонізацію півтора мільйона вбитих вірмен — 100 разів били у дзвони.
24 квітня було відправлено урочисту Літургію, на якій були присутні лідери та представники християнських конфесій Миколаївщини. Після богослужіння, під час поминального заходу, представники християнських конфесій звернулися до вірменської громади з промовами.
Тер Вараг, священик парафії Сурб Геворг, зазначив, що масове знищення вірменського народу в Османській імперії 100 років тому — це перший акт геноциду в світі — вбивство людини за релігійними та етнічними ознаками. «Первісна безкарність винних і невизнання світовою спільнотою вірменського горя спричинили нові криваві трагедії XX століття», — зауважив він.
Далі священнослужитель наголосив: «Туреччина продовжує відкидати звинувачення у масовому знищенні вірмен. Але ми, як християни, не прагнемо засудити чи покарати нинішній турецький народ. Господь вчить нас прощати боржникам нашим, і ми можемо пробачити навіть таке злодіяння, як геноцид. Людина тим і велика, що вміє прощати. Але забути — не можна. Нам слід пам'ятати, що злочин геноциду було спрямовано не тільки проти вірменського народу, а й проти цивілізації і біблійної заповіді «Не убий». Ми повинні завжди називати зло своїм іменем, щоб цикл геноцидів був зупинений і у світі запанувала справедливість. Викорінення геноциду з життя людства — одне з головних завдань світової спільноти», — сказав вірменський священик.
Митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим (Старинський) УПЦ (МП) висловив співчуття та наголосив, що УПЦ тужить разом з усім вірменським народом. Зауважив, що вірменські общини є в багатьох країнах світу, бо народ, рятуючись від смерті, полишав свою країну, але не покинув віри. Архиєрей завершив свою промову словами: «Я сьогодні з вами тут, перед цим храмом, щоб Господь благословив усіх нас миром, любов'ю, чистотою і благополуччям. Мир Божий нехай перебуває з усіма вами. Амінь».
Отець Василь Мазурик, настоятель Свято-Духівського храму УПЦ КП у Миколаєві, підкреслив, що Бог свій народ благословляє миром. «Божий народ — це той народ, який у повноті своєї свідомості і люблячого серця виконує Закон Божий і живе ним. Саме такі чесноти проявив вірменський народ». Наголосив, що український народ також пережив велику трагедію геноциду — Голодомор 1932-1933 років. «Християнські чесноти властиві кожному з нас, незалежно від віросповідання і національності». Наприкінці, від імені митрополита Миколаївського і Богоявленського Володимира висловив вірменському народові подяку за здатність до прощення та підтримку у справедливих вимогах до всіх країн світу визнати геноцид.
Отець Олександр Репін, настоятель костьолу св. Йосипа РКЦ у Миколаєві, у промові зауважив: «Пам'ятаючи трагедії, ми вчимося прощати, бо прощення — це завжди благодать Господня. Прощати ми можемо лише в Ісусі Христі, який прощає нам провини наші». Підкреслив важливість молитви за мир у всьому світі, щоб подібні біди більше ніколи не повторювалися. Священик привітав від імені католицької парафії та єпископа Броніслава Бернадського вірменську общину, висловив готовність разом молитися за мир.
Отець Тарас Павлюс, настоятель парафії Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ у Миколаєві, звернув увагу на схожість історичних доль вірменського та українського народів. Українці також постраждали від геноциду, були гнаними за віру, зокрема, переслідувалася УГКЦ. Він також передав вітання від Одеського екзарха УГКЦ владики Михайла (Бубнія). Підкреслив, що УГКЦ разом з вірменським народом молиться за невинно вбитих людей, а основою мира може бути тільки любов між народами, конфесіями та Церквами.
Як зауважує кореспондент РІСУ, миколаївські вірмени відвідували поминальні заходи цілими родинами. У богослужіннях брали участь подекуди представники трьох поколінь, що свідчить про глибину переживання трагедії геноциду народом і бажання передати пам'ять про неї як застереження молодій генерації.