У Києві презентували аналітичний звіт Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) «Контроль віри силою» — про системні утиски релігійних громад на тимчасово окупованих територіях України. Дослідження фіксує, як російська окупаційна влада перетворює релігію на інструмент тиску й контролю: від пропаганди «русского міра» — до переслідувань духовенства, заборон Богослужінь і захоплення храмів.
Про це повідомляє Державна служба України з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС).
За даними МЗС України, внаслідок дій окупаційної влади загинули щонайменше 67 священнослужителів, а також задокументовано майже 650 випадків пошкодження або руйнування культових споруд.
У презентації звіту взяв участь начальник Відділу у справах релігії ДЕСС Вячеслав Горшков. Він наголосив: Україна, попри війну, захищає свободу совісті на підконтрольних територіях, тоді як у російській моделі — релігія стає частиною репресивної системи.
«Дуже часто можна почути закиди, ніби українська держава утискає ту чи іншу релігійну організацію. Насправді — ні. Те, що робить держава, — це намагається захистити принципи свободи совісті на підконтрольних територіях», — підкреслив він.
Окремо Вячеслав Горшков подякував МІПЛ за роботу, яку держава фізично не завжди може виконати самостійно:
«Державі часто бракує ресурсів, щоб проводити такі глибокі дослідження: одне — моніторити відкриті джерела, а інше — опитувати свідків, зустрічатися з людьми, фіксувати злочини. Для нашої служби, яка відповідає за релігійну політику, ці матеріали надзвичайно важливі й допомічні».
За словами представника ДЕСС, ці звіти чітко показують не лише масштаби тиску на ТОТ, а й саму логіку російської політики:
«Туди, куди приходить росія, там припиняється свобода совісті. І ця політика — не “ноу-хау” з 2014 року. Вона має тяглість ще з часів російської імперії».
Вячеслав Горшков також акцентував на зв’язку між релігійною сферою та безпекою країни у час великої війни:
«Ця війна — екзистенційна. Або ми збережемося як нація і держава, або зникнемо. Тому сфера релігії в таких умовах невід’ємна від сфери безпеки».
Окремий блок виступу стосувався державної політики в релігійній сфері та імплементації законодавства щодо захисту конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій:
«Це не заборона якоїсь конкретної церкви. Це заклик: розірвіть усі зв’язки з тією організацією, яка інфікує релігійний простір небезпечними ідеями та ідеологіями».
Він наголосив, що закон не передбачає автоматичних рішень “для всіх і одразу”, а спирається на процедури й фактично зафіксовані порушення:
«Закон не забороняє автоматично жодної релігійної організації. Єдина організація, діяльність якої заборонена в Україні, — це російська православна церква».
Водночас Вячеслав Горшков звернув увагу на важливу юридичну особливість: в Україні релігійне об’єднання не є юридичною особою — і це ускладнює “лінійні” рішення.
«Українська православна церква — це сукупність тисяч релігійних організацій. І всередині можна бачити різні позиції: одна — у частини єпископів, архієреїв, інша — у рядових священників і вірян. Є люди відверто проукраїнські. А є ті, хто заражений ідеологією “русского міра”».
На завершення він наголосив: “русский мір” — це не просто пропагандистський штамп, а ідеологія, яка напряму заперечує право українців на державність і ідентичність.
«Це не просто пропаганда доктрини. Це заперечення права українського народу на власну державу й власну ідентичність».
Презентація звіту МІПЛ стала ще одним доказом того, що релігійні переслідування на ТОТ — це не “побічний ефект окупації”, а свідомий механізм контролю, залякування й підміни сенсів, який росія вибудовує системно — руками адміністрацій та під прикриттям церковних структур.