Вчені та священнослужителі з 9 країн світу з’їхалися на ювілейний богословський форум. Протягом останніх трьох днів вони обговорювали тему цьогорічних Успенських читань: «Свято: подяка, звільнення, єднання». Справжнім святом богословської думки стало розмаїття доповідей, творчий пошук та живе спілкування учасників.
Відкриття Десятих Міжнародних Успенських читань відбулося 27 вересня у Києво-Печерській Лаврі, про що вже повідомляла «Релігія в Україні».
Наступного дня Успенські читання перемістилися під дах Інституту релігійних наук ім. Фоми Аквінського. Тут пройшли засідання, які модерували віце-директор Інституту релігійних наук Здислав Шманьда, священик Дід’є Берте (Франція) та Карл Христіан Фельмі (Німеччина). Доповідачі, священики з Києва Андрій Камінський та Петро Октаба, женевський професор Жорж Нива, ігумен Михаїл Ван-Парейс (Шветонь, Бельгія) та ін. цього дня переважно ділилися своїми особистими міркуваннями та переживаннями й навіть спогадами про свято у їхньому житті.
Третій день Міжнародних Успенських читань знову пройшов у стінах Києво-Печерської Лаври. Модератором утрішнього засідання став ректор Київської духовної академії та семінарії архієпископ Бориспільський Антоній. А обговорення відкрив Голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон своєю доповіддю на тему «Свято та Євхаристія». Він говорив про суть святкування, яке полягає у єднанні з Богом у таїнстві Євхаристії. «Усе життя християнина має стати невпинним святом, безперервною П’ятидесятницею, ювілейним роком, який починається у момент хрещення та немає кінця. Земне життя може стати для християнина нескінченним святом прилучення до Бога через Церкву і Євхаристію», – сказав митрополит Іларіон.
Доповідь єпископа Макарівського Іларія «Свято як освячений час» була своєрідним продовженням попередньої промови. Доповідач говорить, що «усе життя Церкви, як і таїнство Євхаристії, є передчуттям та передбаченням останньої перемоги і кнця, яке перетворюється в початок. У цьому чеканні та здійсненні очікуваного й полягає освячення часу».
Німецький православний богослов Карл Христіан Фельмі розповів про переживання свята Православною Церквою. Зокрема він зупинився на богослужінні Великої П’ятниці та Суботи. А закінчив свою доповідь останнім піснеспівом, що звучить у храмі перед пасхальною утренею – «Єгда снішел єсі к смерті...».
Вечірнє засідання вели єпископ Макарівський Іларій та Костянтин Сігов.
Проректор з науково-богословської роботи Київських духовних шкіл Володимир Бурега розповів про святкування Нового Року у наш час та у минулому. «Православний рік починається у великодню ніч», – зробив висновок доповідач.
Протоієрей Богдан Огульчанський виголосив доповідь «Свято та говіння – духа й тіла єднання», у якій розповів про сенс говіння, тобто православного приготування до свята. Справжнє говіння полягає в уважному, трепетному та благоговійному очищенню людини для зустрічі з Богом, вважає протоієрей Богдан.
Адальберто Майнарді (Бозе, Італія) розглянув есхатологічний вимір Святого Письма, спробував визначити за його допомогою сенс часу та розкрив образи есхатологічного свята. Він стверджує, що кінець історії за християнською доктриною завжди асоціювався зі святом. У якості ілюстрації своїх тез Адальберто Майнарді навів уривок з роману Федора Достоєвського «Брати Карамазови», де великий російський письменник змальовує таке свято як постійно триваючий весільний бенкет у Кані Галілейській.
Священик Андрій Дудченко виголосив доповідь «Свято як анамнезис». «Літургія Церкви гідна не тоді, – зазначив отець Андрій, – коли відповідає якимось історичними зразками, а коли за її допомогою громада віруючих твориться у Тіло Христове, стає духовним храмом. А це можливо лише через служіння у любові Бога та ближніх, через вмирання для себе, задля житя інших, як це і робив Христос».
Доповідь священика Георгія Белькінда (Москва) була зразком молитовно-дискурсивних міркувань на тему Євхаристії. Глибокі роздуми богослова експресивно переривалися молитовними проханнями з молитви «Святий Боже». Доповідач розповів про «три неподільні, але різні діяння – дякування, спомин та приношення».
На останок третього дня Успенських читань учасникам було презентовано книгу «Православна Церква у Східній Європі. XX століття» видавництва «Дух і літера».