Чи переосмислили звичайні люди і духовні особи своє ставлення до відповідальності за окремі громади і всю державу?
ФВХ (Львів, 18 серпня 2018) мав на меті поставити питання і знайти шляхи вирішення проблем, які стосуються всіх християн, а також інших громадян України. І які майже ніколи не обговорюються на християнських заходах.
Йдеться про участь християн у політичному житті країни, про дієвий вплив на ситуацію в державі для позитивних змін у системі влади.
Про більшу участь власне моральних християн. Бо не дуже моральні християни вже давно при владі, отримуючи значну особисту вигоду. А потім спонсорують маленьку частку своїх неправедних доходів на церкви та особисті потреби духовних осіб.
ФВХ мав спонукати християн до дієвої участі у всіх рівнях політики, управління державою та окремими громадами. Бо майже всі, хто у владі, вважають себе християнами. Натомість процвітають корупція, зловживання, брехня і крадіжки.
Форум звертався до тих, хто не лише декларує своє християнство, але і здатний на практиці діяти так, як цього вимагає християнська мораль. Не красти і не брехати, не брати і не спонукати до хабарів та «відкатів», поважати Закон і непорушність приватної власності, сприяти не родичам чи знайомим, а найбільш ефективним і кваліфікованим. І своєю участю у владі змінювати цю владу і всю Україну на краще.
На жаль, таке розуміння християнської відповідальності зовсім не є популярним і Церквою не дуже пропагується. Для християнських спільнот і навчальних закладів питання кваліфікованості і чесності влади є вторинними. Натомість на ФВХ багато активістів пропагували інші першочергові завдання для християн у політиці – боротьбу з тендером та ЛГБТ, юридичну заборону і кримінальне переслідування за аборти, запровадження у школах релігійного навчання під виглядом християнської етики та інші подібні ініціативи. А також, всупереч Конституції, проголошення України християнською державою.
Я можу погодитися, що більшість цих питань є важливими, але потрібно шукати таких шляхів їх вирішення, які не суперечать Конституції.
І розуміти, що християнська мораль базується на всіх десяти Заповідях, про більшість з яких політики забувають, а Церква на цьому не акцентує.
Українці нарікають на погану ситуацію в державі. Активні люди, які вже сьогодні хочуть мати захист і гідний заробіток попросту їдуть за кордон.
Натомість влада грабує Україну весь період незалежності, знищуючи природні ресурси та екологію, половина економіки перебуває в тіні, а вивезені за кордон капітали майже дорівнюють нашому величезному державному боргу. Маємо також продажні та залежні від влади суди. Система влади залишається пост-радянською, що власне і дозволяє грабувати країну та маніпулювати людьми.
Все це чинять люди, яких ми обираємо у владу.
Отже ми, виборці-християни, чиновники-християни і депутати-християни є відповідальними за всі ці безчинства.
Так, ми молимося за мир, добру владу і покращення життя. Але практичними своїми діями спричиняємо катастрофу.
Бо християни, які є відповідальними громадянами, мають не лише молитися, але в першу чергу поводитися активно, морально і відповідально.
Аналізувати діяльність політиків, пам’ятати про їхні злочини і ніколи більше за таких не голосувати.
Контролювати владу на всіх рівнях – бюджетні витрати, ціну і якість виконання підрядних робіт, чесність і прозорість тендерних процедур, оренду і продаж громадської землі та майна, захист приватної власності, незалежність і чесність судів. Це потребує сміливості, кваліфікованості та моральної твердості. Це робити є прикро і важко. Це невдячна робота, якою наживають купу ворогів і наражаються на дискредитацію з боку брехливих і корумпованих християн.
Але без цього ситуація в Україні не покращиться.
Натомість більшість християн керуються пост-радянською патерналістською свідомістю. Ми хочемо просто отримати. Просимо Господа, але не прикладаємо власних практичних зусиль. «Господи, дай нам!». Бо ми так щиро молимося. Ми ставимо хрести, каплички і фігури. Ходимо на прощі та реколекції. Ми такі файні, Господи – дай нам файне життя!
Але як Господь може дати файне життя таким пасивним і недолугим людям? Та ми це файне життя негайно перетворимо на те саме, що маємо тепер. Бо не вміємо бути відповідальними, кваліфікованими і моральними водночас. Дари не даються тим, хто їх зневажить, бо не здатний правильно використовувати.
Погляньмо на нашу Незалежність. Злочини радянського режиму переповнили чашу Господнього терпіння. Мільйони українських праведників і мучеників благали Господа про незалежну Україну. І Він нам її дав.
Але ми не були готові. Ми поняття не мали про демократію/народовладдя, про особисту відповідальність, про капіталізм і вільний ринок. Так, саму незалежність ми зберегли і захищаємо. Але подивімося навколо - у що ми перетворили у повсякденному житті цей Господній Дар! Чи так має виглядати найзаможніша колись країна Радянського Союзу, переповнена природними ресурсами і якісним людським потенціалом? Дай незалежність наївним і недолугим людям – то власне так все і буде виглядати.
Ми отримали багато чудових теоретичних напрацювань внаслідок Форуму Відповідальних Християн. Ми залучили до участі та дискусій більше трьохсот активних і спроможних людей. Це дуже гарний результат одного дня роботи.
Але чи зміг ФВХ хоч трохи змінити ментальність християн?
Чи переосмислили звичайні люди і духовні особи своє ставлення до відповідальності за окремі громади і всю державу?
Маю великий сумнів, бо незабаром отримав цікавий досвід.
6 вересня потрібно було пікетувати Верховну Раду з вимогою дотриматися даної в час Майдану обіцянки зміни виборчого законодавства і проведення інших необхідних змін. Чотири роки влада цього не виконує. Ми ризикуємо, що на виборах наступного року патерналісти, пенсіонери та просто наївні люди на наступних п’ять років кинуть Україну під управління злодіїв та анти-українців.
Окрім акцій громадського протесту та непокори немає інакшого шляху, щоби примусити владу виконати обіцяне. І лише декілька десятків людей з мого оточення пікетували в цей день Верховну Раду. В основному це були молоді люди.
А старші активні християни пікетувати не вважали за потрібне. Для них важливішим є організувати величні молитовні заходи.
Напевно ще багато разів треба провести такі Форуми Відповідальних Християн, щоби нарешті достукатися до свідомості моральних і спроможних людей.
Бо марно чекати, що все само ся зробить.
Недолугим Господь дарів давати напевно не планує.