Доктора Антуана Аржаковського на завершення діяльності на посаді директора ІЕС нагородили від імені міського голови Львова Андрія Садового «Золотим гербом м. Львова» за вагомий внесок у поширені екуменізму та християнських цінностей у публічних сферах.
В УКУ з цієї нагоди відбулись урочистості, впродовж яких підсумовано роботу ІЕС.
Ректор УКУ о. д-р Борис Ґудзяк побажав великих проектів та відзначив важливість і цінність дружби в екуменічному русі.
«Перед інститутом з моменту створення постало питання, якою мовою говорити і діяти. Адже проблема мови є серйозним бар’єром в екуменізмі, – сказав професор Джефрі Вилз. - І була чітка позиція зачинателів – говорити і діяти однієї мовою: мовою любові, бо всі християни розуміють цю мову».
Анутан Аржаковський зазначив, що протягом семи років існування інституту намагався дотримуватися цієї позиції: «Я фізично повірив, що створення ІЕС є Божою волею і став на служіння, щоб працювати задля єдності. І тепер я йду, тому що настав час, щоб в ІЕС прийшла нова людина, бо в Україні уже виконав свою місію - тут є достатньо людей, які мають екуменічний досвід, а також грошовий фонд, який налічує 450 тисяч доларів».
Антуан Аржаковський повертається до Франції, адже там відбувається духовне відродження. «Мене запросили в Париж у коледж бернардинців, найстаріший у світі. Там я працюватиму у напрямі політичного богослов’я. Хочу відродити те, що є зараз актуальним – зв'язок між демократією і духовністю».
Довідка
Антуан Аржаковський народився 5 жовтня 1966 року Парижі. Закінчив Сорбоннський університет, опісля – Вищу школу соціальних наук, де здобув ступінь доктора історичних наук. До переїзду у Львів працював директором Французького коледжу при Московському державному університеті, потім - аташе з питань освіти в Посольстві Франції в Україні, заступником директора Французького культурного центру в Україні. З 2004 року очолював Інститут екуменічних студій УКУ. Доктор Антуан Аржаковський є автором багатьох публікацій та книжок, зокрема відомої книги «Бесіди з Блаженнішим Любомиром Гузаром. До постконфесійного християнства», а також учасником міжнародних конференцій та семінарів.