Тема стосунків УГКЦ з православними Церквами була однією з провідних у нещодавньому інтерв’ю Патріарха Святослава для англомовної версії Радіо Ватикану.
З цього приводу новий Глава УГКЦ наголосив: «Головним викликом ситуації Церкви в Україні є поділ серед православних, тому дуже важко формувати якісь стосунки, бо якщо ми будемо розвивати співпрацю з однією групою, то решта будуть почувати себе проігнорованими чи відкиненими. Для нас дуже важливо, щоб в Україні існувала спеціальна організація, яку ми називаємо Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій. Кожна релігійна громада, яка була зареєстрована державою, приєдналась до цієї Ради. Це створює певний вид можливості співпрацювати, принаймні розмовляти, і разом зустрічатись з державними авторитетами, розвивати наші взаємні стосунки».
За словами першоєрарха, УГКЦ має спеціальне завдання: бути мостом між поділеними спільнотами, не лише між католиками і некатоликами, а і навіть, як у цьому випадку, між православними, створити простір, де вони можуть зустріти не лише нас, але і зустрітись між собою.
Як наголошує Патріарх Святослав, УГКЦ відкрита до діалогу з православними: «Мені було 20 років, коли комунізм впав. І я добре пам’ятаю цю напруженість між православними і греко-католиками на Західній Україні. Але цієї напруженості більше не існує. І я добре знаю ті рани, які наші люди і далі носять з цього часу. Їх багато. Тому я говорю не лише від себе, але від імені тих спільнот, які були зранені в тому часі. І я розумію цей, як би краще сказати – не страх ,але біль православної спільноти, і російських православних, які постійно звинувачують греко-католиків в тому, що вони знищили три їхні єпархії на Західній Україні. Це не легке питання. Але думаю, що перш за все для того, щоб бути здатним заторкнути це питання, ми повинні бути відкриті і готові пробачити одне одного», – сказав першоєрарх в інтерв’ю.
На запитання, чи новий Глава УГКЦ має якісь практичні ідеї, способи, яким чином просувати цей проект примирення, Патріарх Святослав відповів: «Перш за все, ми збираємо специфічну інформацію про ті церкви, на які православні можуть мати претензії і скільки спільнот вони зараз мають на Західній Україні. Які саме стосунки ми маємо між нашими спільнотами на базовому, локальному рівні. Щоб ми мали ясну статистику про те, з якими Церквами ми збираємось мати справу майбутньому. Щоб ми могли зробити наше власне розслідування. Тоді ми можемо вивчати і обговорювати реальну ситуацію. Не фантастичні цифри, але реальні факти і назви сіл, де можуть існувати якісь напруження. Лише після цього ми можемо бути добре приготовані до того,щоб зустрітись з православними і дослідити конкретні церкви і конкретні справи».