Для УПЦ (МП) мир в Україні – це перемога Росії, - запорізький священик Ігор Савва
Запорізький священик Ігор Савва у розмові з журналістами інформаційного агентства Forpost підтвердив факт вигнання з УПЦ (МП).
«Ну як ви гадаєте, коли підходить головний по округу священик і каже, що я більше не буду служити у церкві, а потім з машини виходить владика Лука і просить віддати документи, це самовідвід?».
Скандалу, за словами священика, не було, тихо підійшли і поставили перед фактом.
Отець Ігор розповідає, що він вже давно не ходив на збори та інші закриті єпархіальні заходи. Таку поведінку пояснює напруженою атмосферою і лукавством всередині колективу. Ті кілька священиків, які завжди називали речі своїми іменами, стосовно подій в Україні, при кожній нагоді були публічно осоромленими владикою або іншими владними особами.
«В нашій єпархії вже давно стали перекручувати поняття. Коли молимося за мир, то значить, що ми просимо Бога за покірність України у ході захоплення українських територій російськими військами. Зовні ні до чого не прикопаєшся, але усі ми знаємо, яке навантаження в єпархії несе слово мир. У нас були інші молитви за Україну і ми їх ніколи не афішували, тихенько молилися за українських військових, та опіку Батьківщини від зовнішнього загарбника. Парафіяни називали речі своїми іменами і чітко розуміли, що в наших молитвах слова «мир» — захист України від ворогів. Не треба бути великим істориком чи політиком, щоб розуміти, що насправді відбувається у східних регіонах нашої держави. А перекручувати поняття то лукавство. Мене попереджали про санкції у разі, якщо я не зміню своєї поведінки, я довго терпів, через це фактично закрився на своєму приході, просто молився разом з людьми і старався менше спілкуватися з владними особами єпархії» — поділився о. Ігор Савва.
Священик розповідає — в єпархії служителів з подібними поглядами залишилося вкрай мало. Всіх, хто не підтримує риторику владики, просять, або змушують піти. Практично всі підтримують погляди Луки, дехто погоджується мовчки, але є й активні проросійські попи. Їх небагато, каже отець Ігор, але саме вони створюють усю атмосферу в єпархії.
«Я так довго терпів тиск, що навіть став мало схожим на себе. Тож зараз відчуваю полегшення і спокій. Тепер я і мої думки належать мені і Богу, я не мушу себе ламати чи робити вигляд, що не розумію того, що насправді відбувається і кому це потрібно. У своїй Церкві я відслужив 19 років, знаю всіх прихожан і вони мене. Можливо я б хотів все залишити і піти своїм шляхом, але розумію — людей, які вбачають у мені наставника я покинути не можу. У них все моє життя, моє минуле, будемо спільно думати як давати собі раду, де молитися», — розказав отець Ігор.
Священик не заперечує того, що не поминав під час Служби ім’я Патріарха Кирила (Гундяєва), запевняє, що умисне не демонстрував проукраїнську позицію, а просто молився за мир і спокій України.
