Вирушаючи в паломницьку подорож, християнин має нагоду не тільки заглибитися у себе, застановитися над своїм життям, а й здійснити її у певному особистому наміренні
Незалежно від того, віруюча людина чи ні, до якої віри та конфесії належить, як часто відвідує храм, вона прагне Бога, часом навіть не усвідомлюючи цього. Однак за щоденними клопотами не завжди може відчути Його присутність у своєму житті. Не завше вміє дати відповідь на Його заклик. Не завжди відчуває, що її прохання та молитви вислухані.
Здавна одним зі способів зупинити цю життєву круговерть та наблизитися до Творця, пізнати себе і Бога були паломництва, прощі. Адже, полишивши на певний час свої буденні клопоти, людина може зосередитися на своєму наміренні, на собі, на власному житті і спілкуванні з Богом.
|
ДО ТЕМИ На Різдво - до Рима, а на Новий рік - до БерлінаПаломницько-реколекційний центр "Рафаїл" пропонує унікальну можливість здійснити паломницьку подорож до Рима і Ватикану на латинське Різдво 21 - 28 грудня 2011 року. Як уже повідомлялося, цьогоріч уперше площу Святого Петра у Римі прикрашатиме ялинка з України, яку буде доставлено в дарунок Папі Римському Бенедиктові XVI із Закарпаття, а ялинки із Львівщини прикрасять апостольський палац. Весь маршрут паломництва виглядає так: Польща - Ченстохова, Краків; Ватикан; Італія - Рим, Венеція, Асиж; Австрія - Відень. А молодь віком від 17 до 35 років має нагоду взяти участь у 34-й зустрічі європейської молоді у Тезе, яка щороку відбувається під проводом однойменної екуменічної монашої спільноти з Франції. Цього року "Дні довіри на землі" відбудуться у Берліні з 28 грудня до 1 січня. Екуменічний формат зустрічі передбачає участь протестантських, католицьких, православних молодіжних спільнот Берліна. Детальніша інформація на сайті: www. palomnyk. com |
Як розповів “Пошті” керівник Паломницько-реколекційного центру “Рафаїл” Андрій Делісандру, один із перших прикладів паломництва нам подала ще Свята Родина. Знаємо з Писання, що Ісус Христос, за давнім юдейським звичаєм, у 12 років з родиною відбував таку подорож до Єрусалима. Перші християни мали звичай збиратися на могилах мучеників, вони відбували своєрідні паломництва, щоб через заступництво святих просити в Господа ласк. Перші місця паломництва також були пов’язані зі Святою Землею. Маємо згадки про Капернаум, де жила родина св. Петра. Там була одна з перших християнських спільнот, куди сходилися інші християни, щоб отримати досвід віри і молитви.
Пізніше визначилися традиційні місця паломництва, які були пов’язані з конкретними святими людьми чи чудотворними іконами. У ХХ ст. додались паломництва у місця об’явлення – Люрд, Фатіма. Однак незмінними залишилися цілі: здобути новий досвід віри, через заступництво святих звернутися з молитвою до Вседержителя, а також засвідчити свою довіру до Божого милосердя.
Раніше паломництво могло тривати кілька тижнів, а то й місяців. Адже люди йшли пішки або тодішнім “автостопом” – хтось на возі підвезе від села до села. Ходили по святих місцях України, а навіть на Святу Землю.
Сьогодні блага цивілізації дозволяють здійснити таку подорож значно швидше, а для зручності, а насамперед більшої духовної користі, їх організацією займаються спеціальні паломницькі центри.
На заході ці центри вже мають досвід роботи 30 і більше років, а їх керівниками є священики чи люди, які мають добрий богословський вишкіл.
“Ми визначили, що працівники нашого центру, сьогодні їх четверо, повинні мати богословську освіту. Тобто це мають бути люди воцерковлені, які добре розуміють специфіку євангелізації, а насамперед мають шукати Бога у своєму житті. Бо лише так можна свідчити про нього іншим, допомагати відкривати Його”, – каже Андрій Делісандру.
“Ми відразу ж чітко визначаємо, чого їдемо в дорогу. Адже на початку, коли запрошували паломників, через туристичні агенції зголошувалося багато людей, які сприймали це як туристичну подорож. І виникали непорозуміння між паломниками і туристами. Кожен маршрут є логічно вибудований. Так, наприклад, коли ми їдемо слідами Івана Павла ІІ, то робимо акцент на тих місцях, де він жив і звершував своє служіння. Намагаємося допомогти людині у її пошуках Бога”, – розповідає керівник центру.
З його слів, коли постало питання, як назвати центр і кого вибрати за заступника, то зупинилися саме на святому архангелі Рафаїлі. Бо відомо зі Святого Писання, що він є той, хто провадить у дорозі. “Тож для нас він є нашим охоронителем в часі подорожі, – зазначає Андрій Делісандру. – Але для християнина є важливою і внутрішня, життєва дорога до Бога і до самого себе. І ми б хотіли щоб архангел Рафаїл і нам, і нашим паломникам показував ту дорогу у житті, яка відкриває щось вічне. Також книга Товит розповідає нам про зцілення за посередництвом цього архангела. Для нас має значення як оздоровлення фізичне, бо це є важливо для людини, яка терпить від хвороби, так і оздоровлення від гріха, від якого терпить серце. Зцілення – віднайдення своєї цілості і повноти, внутрішньої єдності і гармонії. А вже паломники нам підказали, що Рафаїл є також тим, хто поєднує родини. Саме за його посередництвом Товія одружився, він є опікуном подружжя та людей, які потерпають від самотності та шукають супутника життя”.
Сьогодні паломницький центр організовує виїзди за кордон – до Рима, Святої землі, Люрду тощо. Наступного року планують розпочати паломництва до Іспанії, Греції та до Фатіми, що в Португалії.
Також з наступного року мають намір відкрити другий напрямок – паломництва по Україні, звернути увагу на школи, на молодь. “У нас є дуже багато місць, які варто відвідати. А на перспективу хочемо розвинути також напрямок “Східна церква відчиняє свої двері” для закордонного паломника, який би отримав нагоду відвідати святі місця Східної Церкви, ознайомитися ближче з її духовністю”, – ділиться планами Андрій Делісандру.
Центр організовує молодіжні виїзди, як, наприклад, на Світовий день молоді в Мадриді чи молодіжні зустрічі в Тезе.
“Ми радіємо, що маємо нагоду бачити плоди своєї праці. Бо завжди є певна частина прочан, які є практикуючими християнами, а частина тих, які ходять до церкви, але не регулярно, чи є в духовних пошуках, а чи просто їм за життєвою колотнечею для духовного “не вистачало часу”. Часто в паломництві люди вперше приступають до святої сповіді, особливо зі Східної України, а із Західної – вперше за шість-десять останніх років. Тобто люди мали певні стереотипи, зранення чи інші обставини життя, які не давали їм стати ближчими до Господа, користати зі Святих Таїнств, зокрема сповіді та євхаристії”, – розповідає керівник центру.
За його словами, дехто після паломництва має намір взяти церковний шлюб. Також у центрі мають кілька свідчень людей, які їхали в паломництво, щоб просити Бога про якусь ласку та отримали її.
“Зокрема, знаємо про два випадки, коли жінки, які мали труднощі з вагітністю, після паломництва отримували дар материнства, – каже Андрій Делісандру. – Також був випадок, коли після паломництва до нас звернулася одна з учасниць і попросилася у наступне за цим же маршрутом, бо отримала те, про що просила, і тепер має намір поїхати із вдячною молитвою”.