Представники українських Церков та митці утворили громадський комітет ”Примирення між народами”, який напередодні 70-х роковин Волинської трагедії закликає представників двох народів - українців та поляків - до взаємопрощення та відмови від помсти та звинувачень щодо цієї сторінки історії.
Представники українських Церков та митці утворили громадський комітет ”Примирення між народами”, який напередодні 70-х роковин Волинської трагедії закликає представників двох народів - українців та поляків - до взаємопрощення та відмови від помсти та звинувачень щодо цієї сторінки історії.
Як передає УНІАН, про це повідомив 3 квітня на прес-конференції в Києві Президент України у 1991-1994 роках Леонід Кравчук, а також Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет та Емеритований Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви кардинал Любомир (Гузар).
”Представники традиційних українських Церков, відомі громадські діячі та митці об`єдналися в громадський комітет ”Примирення між народами”, аби спільними зусиллями сприяти налагодженню порозуміння між українцями та народами інших країн у питаннях трактування непростих сторінок спільної історії”, - заявили учасники прес-конференції.
За словами Л.Кравчука, як в Польщі, так і в Україні є політики-радикали, політики-екстремісти, які завжди знаходять проблеми і пропонують їх загострити, щоб на цьому заробити собі або політичний авторитет, або щось інше. Тим більше, зазначив він, що на сьогоднішній день “не все ще в українсько-польських стосунках довершено, ще є питання, які потрібно вивчати, є питання, відповіді на які ще треба шукати і знаходити”.
“Але цими питаннями мають займатися історики. А сучасники мають жити сучасним життям і думати про майбутнє, зробивши уроки з того, що було в минулому. Але оскільки такі люди (політики-радикали, політики-екстремісти) є і такі негативні події відбуваються, то ми мусимо на це реагувати. Оцей комітет створений для того, щоб зреагувати на ті події, які можуть вплинути на українсько-польські відносини негативно, щоб цього не сталося”, - наголосив Л.Кравчук.
Патріарх Філарет підкреслив, що Церква звертатиметься із закликом прощення до віруючих і в першу чергу хоче, щоб її почули ті люди, які до цього часу мають в серці “неприємні почуття”. “Щоб це набуло розголосу і мало вплив, будуть відслужені панахиди, молитви за тих, хто загинув. У церквах керуються заповідями божими. А Христос сказав: якщо будете людям прощати провини їхні, то й Господь вам простить. Для віруючої людини ці слова Спасителя мають велике значення. Тому ми будемо закликати і поляків, і українців до цього примирення”, - сказав Глава Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Він висловив сподівання, що в Польщі також буде створено подібний комітет і тоді можна буде провести спільне засідання і напрацювати такі рішення, які сприятимуть повній ліквідації напруги в українському та польському суспільстві, що періодично з`являється щодо протистояння часів Другої світової війни.
У свою чергу кардинал Любомир (Гузар) зазначив, що Церква проведе молитви і за сучасників. “Щоб люди були готові зрозуміти потребу примирення. Ми запрошуємо і українців, і поляків простити і просити прощення, до бажання робити все можливе, щоб трагедії такого роду не повторювалися, щоб обидва народи долучились до мислення та бажання жити в мирі і готовності прощати”.
Як зазначив Л.Кравчук, у подальшому громадський комітет ”Примирення між народами” планує сприяти знаходженню суспільної злагоди взагалі щодо будь-яких суперечливих моментів у міжнародних відносинах України та інших країн, якщо такі виникатимуть.
“Ці люди, які тут, хочуть попросить всіх жити в мирі, злагоді, в порозумінні. І знати, що помста завжди нас принижує, а прощення нас возвеличує”, - наголосив Л.Кравчук.
Як повідомили в Ініціативі “Першого грудня”, до складу ГК ”Примирення між народами”, увійшли: Л.Кравчук, Патріарх Філарет, Високопреосвященніший Симеон, митрополит Вінницький і Барський УПЦ, Кардинал Любомир Гузар, Іван Васюник, Володимир В’ятрович, Мирослав Маринович, Марія Матіос, Борис Олійник, Ада Роговцева та Ігор Юхновський.
Довідка УНІАН. Цього року на політичному рівні в Польщі широко обговорюється тема польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни і після неї, зокрема у зв’язку із 70-ми роковинами трагічних подій на Волині.
За інформацією Центру досліджень визвольного руху, у 1942-1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.
За матеріалами «Вікіпедії», Волинська трагедія (пол. Rzeź wołyńska, «Волинська різанина») - обопільні етнічні чистки українського і польського населення здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині. Частина польсько-українського протистояння у Другій світовій війні, або за В.В`ятровичем, «Другої польсько-української війни». У ширшому сенсі, складова багатовікового українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях - Волині, Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині. У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка винятково польського населення; в українській - як «дія у відповідь» на звірства поляків щодо українських цивільних.
Восени 1942 року німецька влада почала виселяти з території українсько-польського прикордонного коридору поляків і на їх місце вселяти німців і українців. У відповідь АК знищила кілька сот представників української сільської еліти. За це у липні 1943 року УПА почала каральні акції проти мирного польського населення.
За польськими підрахунками, під час цієї трагедії з польського боку загинуло щонайменше 35 тисяч осіб (головним чином польської цивільної сільської людності), з яких 18 тисяч - із встановленими прізвищами, з українського боку на Волині загинуло до кількох тисяч осіб. Кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, включаючи Волинь, сягає 21-24 тис. осіб.