Олександр Духовний, головний рабин Києва та України громад прогресивного юдаїзму:
– Чи брали Ви самі участь у екуменічних Богослужіннях тут у попередні дні?
– Ні. Це вперше.
– Що спонукало Вас піти на це?
– Я громадянин України, і мені видається, що коли Україна йде шляхом таких великих змін, духовних і політичних, то духовенство не може стояти осторонь. Духовенство завжди має бути поруч зі своєю паствою, зі своєю державою.Тому я тут.
Єпископ Маркіян Трофим’як, ординарій Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні:
– Що привело Вас сюди?
– Напевно, той стан, у якому ми всі перебуваємо. Відбуваються систематичні зустрічі представників головних конфесій України. Ми вирішили інтенсивніше молити Господа Бога про вихід із цієї кризової ситуації. Я вважаю, що спільна молитва представників стількох конфесій буде мати значення.
– У Вас є досвід участі в таких молитвах?
– У мене – ні, але наші священики беруть участь у подібних Богослужіннях.
Еміралі Аблаєв, муфтій Духовного управління мусульман Криму:
– Чи доводилося Вам брати участь у таких Богослужбах?
– Ні, – відповідає російською. – До сьогодні такого не було.
– Що покликало Вас сюди?
– Ми бачимо, скільки народу зібралося тут. Народ цей говорить про демократію.Тут є наші кримські татари, багато мусульман. Як тільки нас запросили сюди – ми з задоволенням приїхали, щоб бути тут із вами.
– Як Ви вважаєте, ця спільна молитва і в майбутньому сприятиме єднанню людей?
– Так, звичайно, ми віримо в це. Всі ми віримо, що наші молитви до Всевишнього приведуть до добра.
На запитання, чи присутні на спільній молитві представники інших мусульманських об’єднань України з центрами в Києві та Донецьку, Еміралі-ефенді відказав, що не знає, але повинні би бути. А про те єднання, яке запанувало на Майдані, можуть свідчити слова рабина Олександра: «Ми тут так потоваришували з Еміралі...»
Григорій Комендант, голова Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн-баптистів:
– Ви, очевидно, не вперше берете участь у таких спільних молитвах?
– Так, екуменічні Богослужіння в нас уже були, тому що маємо Всеукраїнську раду Церков, де ми зустрічаємося з представниками інших конфесій, так що знаємо одне одного й підтримуємо. Ми різні, але маємо спільні цілі – пробудження України, її духовність. Це спільне для нас як духовних керівників.
– Які Ваші враження від Богослужіння одразу після рок-концерту? Це Вас не бентежить?
– Ні, тому що Господь чує молитву у всякий час, у всякому місці.
Настоятель Святоандріївського храму Української Православної Церкви Московського Патріархату с. Хоружівки Сумської області – рідного села Віктора Ющенка:
– Що змусило Вас приїхати сюди? Лише те, що Ви з батьківщини Віктора Андрійовича?
– Не тільки. Хотілося тут з’єднати в молитві всі конфесії, бо коли біда людям і вони шукають істини, не має значення, якої конфесії є людина. Коли люди шукають істини, то, як пише Святе Євангеліє, істина – в Церкві. І ми, священики, маємо в цьому допомогти.
– Ви підтримували Віктора Андрійовича?
– Я завжди благословляв Віктора Андрійовича – і коли його блок брав участь у виборах 2002-го, і коли він ніс 3 липня заяву в ЦВК. 29 жовтня Віктор Андрійович знову приїздив до своєї церкви, де отримав благословення не тільки від мене як настоятеля, а й від усіх людей.
– Отче, зараз лунають різні заяви вищих достойників Вашої Церкви... Ви не боїтеся, що Церква засудить Вашу діяльність?
– Таке може бути, але тут зібралася вся Україна. І якщо народ із Віктором Андрійовичем, то ми, пастирі, повинні бути разом із паствою.
На завершення – кілька питань, звернених до одного з керівників революції, депутата ВРУ Андрія Шкіля, що в незмінному чорному пальті й помаранчевому шалику стояв за сценою:
– Пане Андрію, як Ви ставитеся до того, що зараз почнеться спільна молитва представників різних конфесій України?
– Це символічно. Народжується українська політична нація, коли люди відчувають себе українцями не тільки за походженням та спільним місцем проживання і несуть тягар спільної відповідальності за майбутнє держави, в якій живуть. Вони розуміють, що без їхньої підтримки країна сама не зможе вийти з того стану, в який її завела колишня влада. Власне, цей політичний екуменізм призводить до створення нації, а екуменізм релігійний – до створення єдиної духовності.
– Як Ви гадаєте, чи такі спільні молитви проводитимуться й далі, чи все обмежиться одним сплеском об’єднання?
– Це буде залежати від того, як пройде цей захід. Я думаю, що такі спільні молитви будуть і надалі, в нереволюційний уже час – менш урочисто, з меншою кількістю людей, але будуть.
Розмовляли Тарас Гринчишин (РІСУ) і Максим Мартин (УКУ)
• http://www.ucu.edu.ua/tak/ukr/news/article;1049/
• http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;3893/