Своїми думками з приводу того, якими є перспективи процесу об’єднання УПЦ КП з УАПЦ в єдину Помісну православну Церкву України поділився митрополит Галицький Андрій (Абрамчук), керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ
«Об’єднуватися потрібно не навколо єпископів а довкола Хреста. На даний час ми йдемо до Собору. Буде у нас предстоятель вибраний, буде комісія по діалогу а далі все буде продовжуватися. Від нашої області є призначений представник в цій комісії. Бо зараз ми як вівці без пастуха.
Будемо шукати якусь концепцію об’єднання і виходити на Вселенського Патріарха щоб здобути якусь ту канонічність. Хоча, як казав, блаженної пам’яті, Патріарх Мстислав: «Ви самі себе не визнаєте – будьте сильними і тоді вас світ визнає».
Та, на жаль бачимо, що як політично, так і в релігійному аспекті ми, українці, в цьому відношенні завжди себе принижуємо. Адже ми маємо свою історію – Андрія Первозванного, Володимира Великого. Але нас завжди розділяли, розколювали. Хтось продавався за ордени, хтось за посади, хтось за землю – така наша доля. Ми завжди встаємо – встаємо з колін і, на жаль, не можемо встати і випрямитися. Людське життя – скільки його нам виділено? Та, на жаль, певні посади, мітри, амбіції, своє – я перевищують Боже – тут, якраз, розділення. Ми тут як політики – скільки партій, стільки й конфесій є. Я думаю, що кожен народ має мати свою церкву. Ми українці – свою, росіяни – свою, грузини, болгари мають свою. А ми чому не можемо мати? Єдину помісну православну Церкву.
Коли співаємо: «Покажем, браття, що ми козацького роду», то козаки ішли в бій за Україну, за православну віру. Почитаймо Шевченка «Гайдамаки». Це історія наша, яка б вона не була. Так як дитина для матері – наймиліша. А об’єднання буде. Думаю – обов’язково буде.
Але поки Софія Київська зачинена, поки вона ще музей – Боженька так, видно, дає нам це випробовування. Я вже казав президентові – в Софії повинна бути молитва. Хоча б тричі на рік аби там стояв президент, міністри а не платити за те: щоб зайти туди потрібно платити 60 гривень, на дзвіницю – 20 гривень. Її будували наші князі. Це нерушима стіна, ікона, яка, як сказав Ярослав Мудрий, доки буде – доти Україна. І Андріївська церква наша, Кафедральний Собор, на жаль, – вранці служба, після обіду – концерт. Це кощунство, святотатство.
В 90 році, коли Патріарх Мстислав приїхав до України і дізнався про наші негаразди, то сказав: «Ви дурні, бо немає нових Шептицьких, немає нових Сліпих. Аби ці люди були, – тобто еліта духовна. – То було б в Україні все гаразд».