Експерт: забороною фільмів насильства не подолати

Єпископ Володимир Гарбар, заступник голови Ради Собору незалежних Євангельських Церков України, координатор Української міжцерковної ради, д-р теології про ініціативу «Телеглядацької асоціації батьків України» щодо перенесення на пізній вечірній час транслювання фільмів, які наповнені насильством.

Я би хотів сказати кілька слів відносно схильності людини до насильства, його форми. Не важливо чи це фільм, чи це книжка, чи це просто якийсь побутовий життєвий приклад. Біблія нас не вчить, що злом можна перемогти будь-яке зло. З іншого боку, ми вже бачимо наслідки пропаганда насильства щодо молоді, її морального стану, що так нагло і так міцно іде на нас останнім часом. Проте, не думаю, що боротьба із цими фільмами чи іншими подібними речами дасть позитивний результат. Я прихильник трохи іншої системи. Якщо той вакуум є, то його потрібно чимось заповнити. А якщо ми будемо боротися з тими фільмами та іншими речами, то викличемо навпаки до них нездоровий інтерес. Є ще приклад біблійний — заборонений плід стає солодким.

Я слухав про історію з фільмом „Код да Вінчі”, тепер „Бригадою”, звучать заклики, щоб ми підіймалися на боротьбу з ними. Цим ми створюємо окозамилювання, що ми з чимось боремося. А, в принципі, це є нашим недопрацюванням, що ми не подали дітям чи молоді того, що їм було би цікаве. Нарікаємо, що плід гіркий. Але подайте кращий, і будуть споживати кращий.

Церкви та інші люди зробили ажіотаж довкола фільму „Код да Вінчі” і зробили т.зв. антирекламу. Я не вважаю, що ми повинні таким чином щось робити. Ми не повинні боятися дати людям справжню Біблію, щоб потім боятися, що хтось дасть несправжню.

Я прихильник того, що і з точки зору Церкви, і з точки зору суспільства, коли ми акцентуємо на боротьбі з такими злими речами, то проблема в тому, що ми недооцінюємо молодь, що вона нібито не може розібратися, що добре, а що зле. Краще навчити їх у цьому розбиратися і дати їм право вибору — хай вони самі свідомо вибирають. Наразі, я би швидше акцентував на інших цінностях, щоб представити їх молоді.

Я не думаю, що перенесення трансляції фільму на пізніший час є способом зменшення його впливу. Сьогоднішня техніка дозволяє багато чого. Можна записати фільм і подивитися його у зручний час. А з другого боку, якщо хтось хоче подивитися той фільм, то він подивиться його і після одинадцятої ввечері. Батьки сьогодні часто не контролюють своїх дітей і не відправляють їх спати до 11 години. Від перенесення у часі нічого не зміниться.