Південь України є одним із найбільш постраждалих від російської агресії регіонів. Саме звідти владика Михайло Бубній, екзарх Одеський УГКЦ, звертається із закликом до світової спільноти: «Допоможіть Україні, щоб ця війна якнайшвидше закінчилася! Зробіть все можливе, щоб вона не розтягувалася в часі! Кожний наступний день – це десятки і сотні жертв не тільки наших захисників, а й мирних, ні в чому не винних людей!»
Заклик екзарха поширив Департамент інформації УГКЦ.
«Закликаю вас – максимально допоможіть Україні захистити не тільки Україну, а й усю Європу», – додає владика Михайло Бубній у розмові з інформаційною агенцією AgenSIR Єпископської конференції Італії.
В інтерв’ю архиєрей розповідає про ситуацію в Одеському екзархаті. «З самого початку війни в Україні наш екзархат серйозно постраждав, – каже він. – У Херсонській області під окупацією залишилося два наші деканати: Херсонський і Скадовський. З окупацією, бомбардуваннями та постійними атаками з неба і землі, і гуманітарна ситуація на території екзархату була дуже складною саме в перші дні війни, оскільки зупинилося, можна сказати, все. Люди почали масово виїжджати. Почали закриватися магазини, заводи, фабрики, люди втрачали свої дотеперішні надбання і працю...».
Церква, за словами владики Михайла, ні на мить не вагалася і вирішила залишитися поруч із людьми. Парафії стали гуманітарними центрами, де роздають допомогу, приймають переселенців, пропонують притулок, готують гарячі страви.
Єпископ зі священиками у співпраці з волонтерами і благодійними організаціями від самого початку почали працювати на передовій. Деякі залишилися в зоні окупації, інші виїхали, щоб відвезти свої сім'ї в безпечні місця і більше не змогли повернутися, адже «через жорстокі бої парафії опинилися під окупацією російськими військами». Відтак почали допомагати на відстані, надсилаючи гроші та продуктові набори. У місті Берислав (Херсонська область), наприклад, незважаючи на війну, не припинялася діяльність благодійної кухні, яка щодня роздавала обіди понад ста особам. «Особливість цієї благодійної кухні в тому, – розповідає владика Михайло, – що сам храм став "трапезною", місцем, де люди збираються, моляться і їдять у храмі».