Велика Страсна П'ятниця у Львові знаменується, між іншим, участю у Єрусалимській Утрені, яка зазвичай служиться вечером, під час якої, а властиво – після якої, теж цілується виставлена на тетраподі перед іконостасом Плащаниця. Черги довгі майже у кожному храмі, що в центрі Львова. Деякі, щоправда, не беруть участі у Богослужінні, лише приходять поцілувати Плащаницю. Часом треба постояти хвилин 15-20 або і більше.

 

Велика Страсна П'ятниця у Львові знаменується, між іншим, участю у Єрусалимській Утрені, яка зазвичай служиться вечером, під час якої, а властиво – після якої, теж цілується виставлена на тетраподі перед іконостасом Плащаниця.

Черги довгі майже у кожному храмі, що в центрі Львова. Деякі, щоправда, не беруть участі у Богослужінні, лише приходять поцілувати Плащаницю. Часом треба постояти хвилин 15-20 або і більше. У храмі Преображення Господнього перед 18.00 ще Утреня не почалася, тому і не було повно людей, хоча дехто вже прийшов.

У гарнізонному храмі Петра і Павла початок був о 17.00, служив о. Степан Сус. Черга до Плащаниці починалася десь біля іконостасу доходила до виходу і завертала знову до іконостасу. Хтось позаду мене, не бажаючи так довго стояти і чекати, слухав пораду від сусіда, що «може піти до Домініканів, там напевно менше людей». Або «спробувати піти до церкви Андрія». Після закінчення Утрені включився якийсь запис страсних піснеспівів. До речі, колишній францисканський храм всі у Львові називають «Андрія», колишній єзуїтський - «Петра і Павла», а колишній домініканський – «Доминікани». Дрібниця, але приємно...

Ну що ж, пішов і я до «Домініканів». По дорозі заглянув до храму Андрія. Народу тут повно, черга виходила геть на площу перед храмом. І вже служиться Вечірня з Благовіщення. А у «Домініканів», тобто у храмі Пресвятої Євхаристії, теж немала черга. Стоячи в цій черзі, побачив прес-секретаря Президента України, Святослав Цеголко, що виходив з храму після цілування Плащаниці. Біля плащаниці, подібно як у храмі Петра і Павла, тут стоїть почесна варта, здається пластуни.

У храмі Архистратига Михаїла, тобто у студитів, теж багато народу. У черзі стоїть теж історик Ярослав Грицак, а хтось збоку біля іконостасу знімає на планшет людей, що підходять до Плащаниці. Цікаво, що тут грає якась європейська класика, Пасія Страстей чи щось таке, але композитора я не визначив.

У храмі Стрітення Господнього народу майже немає, тому можна спокійно підійти і поцілувати Плащаницю. У сусідньому храмі Климента теж вже немає народу, а Плащаниця досить оригінальна і цікава, а фоном є поліфонічний спів «На ріках Вавилонських».

Отаке невеличке паломництво по «Плащаницях Львова» у Страсну П'ятницю. До речі, Вірменська церква тепер пуста, нікого немає там, можна ввійти і в тиші помолитися. А на вулицях міста життя хоча і виразно слабше, проте дещо вирує, часом теж музику в барах чути чи народ при столиках сидить з випивками. Деякими вулицями несеться запах шашликів чи чогось подібного... Проте головне, що багато людей у Львові все-таки вшановує Страсті та Смерть нашого Спасителя і навідується до Його Гробу, який символізує Плащаниця.