Христос дорікав Томі за «невірство», даючи до зрозуміння йому (і нам теж), що належить вірити перед різними знаками і доказами, а не після. Належить повірити словам, проповіді, благовістю про Воскреслого Христа, а не очікувати його фізичної появи. Такі віруючі, що повірили у Христа без жодних доказів – «блаженні». З другого боку, Бог знає, що вірити – не легко. Віра – це особистий, свідомий і добровільний вибір людини, вибір, щоб ввійти до спільноти дітей Бога, які повірили в Його Сина як Спасителя. Бог терпеливо чекає нашого рішення і нікого «силою» не притягує до себе. Дає допомогу у формі благодаті, але ця допомога – це не примус, лише світло для правильної дороги. Вибір за нами. Сумніви постійно цьому вибору товаришують.

Ця Неділя, перша після Пасхи, традиційно деколи називається «Неділею невірного Томи». Адже Євангеліє показує інших учнів, які повірили, а Тома сумнівається до самого кінця. Однак, якщо уважніше читати Євангелія, то побачимо багатьох інших учнів, що сумнівалися теж майже до самого кінця. Апостоли, почувши від жінок звістку, передану їм ангелом, що Христос воскрес, не повірили їм. Петро з Йоаном навіть побігли до гробу, щоб власними очима побачити, що там нема тіла Ісуса. Двоє учнів, що йшли до Емаусу, навіть зустрівши Ісуса по дорозі, не впізнали Його, та й самі казали, що деякі ведуть мову у місті, що нібито Христос воскрес, однак самі вони якось в це не вірять, бо Він же помер – а вони сподівалися, що він зацарює ще за життя…

 

Тому Тома Апостол подібний до всіх інших Апостолів у своїх сумнівах. У цьому він подібний до нас також. Коли з’являється якесь випробування, так само часто просимо Бога про видимий знак, про якусь відчутну пораду, про якийсь натяк, що Бог є тут, зі мною, що не залишив мене. Тома веде себе так, як всі ми: знаємо про Христа, читаємо Євангелія, чуємо в храмах проповіді, однак час від часу маємо сумніви. У цьому Апостол Тома є нашим попередником.

 

Проте найголовніше у сьогоднішньому Євангелії – це  визнання віри, яке вчинив Тома, як ніхто з інших Апостолів! Це визнання є кульмінацією Євангелія від Йоана, це – ціль цього Євангелія, тобто все, що Йоан писав, зводиться до цього визнання Томи, щоб читач повірив, що Христос – це «Господь мій і Бог мій!» У цьому теж Тома повинен бути нашим попередником, давати нам приклад, що навіть після сумнівів – або завдяки їм! – ми можемо з Божої благодаті ще більше наблизитись до Господа і побачити Його так, як ніхто інший.

 

Так, Христос дорікав Томі за «невірство», даючи до зрозуміння йому (і нам теж), що належить вірити перед різними знаками і доказами, а не після. Належить повірити словам, проповіді, благовістю про Воскреслого Христа, а не очікувати його фізичної появи. Такі віруючі, що повірили у Христа без жодних доказів – «блаженні». З другого боку, Бог знає, що вірити – не легко. Віра – це особистий, свідомий і добровільний вибір людини, вибір, щоб ввійти до спільноти дітей Бога, які повірили в Його Сина як Спасителя. Бог терпеливо чекає нашого рішення і нікого «силою» не притягує до себе. Дає допомогу у формі благодаті, але ця допомога – це не примус, лише світло для правильної дороги. Вибір за нами. Сумніви постійно цьому вибору товаришують…

 

Тома був перший, хто сумнівався до самого кінця, ми сумніваємося постійно в слід за ним. І тоді теж до нас відносяться слова Спасителя: «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!». Ми щасливі, не зважаючи на наші сумніви, бо сумніви є у кожної людини, крім фанатиків, які ні в чому не сумніваються. Проте у сумнівах теж проявляється Божа дія, Божа благодать, яка спроможна збільшити нашу віру набагато більше, та зробити її набагато сильнішою, аніж у тих, у кого сумнівів майже немає. Нехай святий Апостол Тома випрошує нам цю благодать на нашій дорозі віри у Христа Воскреслого, Господа і Бога нашого.