Відомий релігієзнавець Дмитро Горєвой поглянув на Вселенський Патріархат та Російську Православну Церкву з точки зору геополітики.
У статті на LB експерт розкрив геополітичну модель православ’я.
"Зрозуміло, що, окрім пастирської опіки, в Ппатріарха Варфоломія була ще низка причин розв’язати гордіїв вузол українського православ’я. Очевидно, що після автокефалії Київ буде природним союзником Константинополя на міжправославній арені. Так само, як і УПЦ МП гратиме у збірній Москви. Питання в самих засадах цих блоків і коаліцій.
Програма Варфоломія – це відкритість і розвиток православ’я. Розвиток, а не консервація на рівні етнографічного музею. Він готовий до перегляду та реформ. Реформ обережних, але назрілих. І це не про якійсь ультраліберальні речі, якими лякають пропагандисти. Сам по собі Варфоломій є доволі консервативним, однак є церковні проблеми, які не вкладаються в рамки дихотомії «лібералізм/консерватизм». Це питання посту та календаря, літургійних новацій і ролі вірян у громаді. У церкві є стільки реліктів попередніх епох, що питання, наприклад, ЛГБТ просто на горизонті не видно, бо воно загубилося в черзі нагальних проблем. І Варфоломій хоче ці проблема вирішити.
Натомість РПЦ не хоче нічого міняти, бо, по-перше, боїться власної пастви, яку ж самі нацькували, що все має бути непорушним. По-друге, що більше буде змін, то більше питань і прав у рядових вірян, а кому це в Моспатріархії потрібно? Куди цікавіше будувати історіографічні концепції «Святої Русі», нав’язувати політичний вплив сусідам через церкву, мову та історію.
По суті, Фанар будує таку собі Британську співдружність на церковний лад. Де є формальна роль голови, але всі володіють реальною незалежністю. Тобто є автокефальні церкви і перша по честі Церква-Матір, яка їх породила, дала незалежність, а зараз лише є духовним авторитетом. І є РПЦ, яка будує другий Варшавський блок, де всі формально незалежні, але всі рішення приймаються у Москві", - резюмував Дмитро Горєвой.