Давайте не дурити самих себе: "молитва", яка твориться напоказ на площі, із сценою, всеукраїнською трансляцією, а головне під проводом кандидата у президенти - це навіть не фарисейство, слово у слово описане у Святому Письмі...
Чергові вибори, косо чи криво - але завершено. Політики підводять свої підсумки. медійники - свої. Здавалося б, навіщо згадувати те, що було? А тим не менше, хочеться висловити, а не продовжувати носити у собі ті неприємні враження. Стосуються вони й прямої участі церков у виборчій кампанії.
Найсильніша згадка про церковну гру у політику - це так звана "Молитва за Україну" на київській площі. Для мене це виглядало не молитвою, не доказом прощення та духовного єднання, а актом лицемірства керівництва більшості конфесій, який засвідчив: замість царства Божого, духовні очільники прагнуть заручитися благоволінням сильних цього світу.
Шаную тих небагатьох, які не взяли у цьому участі.
І нехай мене переконують, що це була дійсно духовна дія... Давайте не дурити самих себе: "молитва", яка твориться напоказ на площі, із сценою, всеукраїнською трансляцією, а головне під проводом кандидата у президенти - це навіть не фарисейство, слово у слово описане у Святому Письмі, а пряма участь у політиці, пряма агітація цілими церквами. Ідучи до цієї фарисейської масовки, кожен із них розумів, навіщо його туди закликали і що для багатьох вірян одна тільки присутність церковного очільника поряд із кандидатом у президенти є своєрідною поміткою у майбутньому виборчому бюлетені. Фарисеї, як на мене, порівняно з учасниками "Молитви за Україну" виглядають краще: вони демонстрували свою побожність, не беручи участі у виборчій кампанії...
Не зупиняюся вже на задокументованих свідченнях, коли священники перетворювали церковні служби на агітаційні мітинги навіть у недільний день виборів, порушуючи тим самим і моральний, і цивільний закон.
Те, що відбувалося протягом минулих місяців, змусило мене переглянути своє ставлення до співпраці з релігійними спільнотами. Якщо раніше я мав бажання передати місцевим громадам дещо із досвіду медіароботи, тепер я утримаюся від цього. У релігійних кіл і без того у руках чимало важелів впливу, які вони використовують всупереч моїм моральним уявленням. Самому давати їм у руки таку "зброю" як соціальні медіа - це буде вже занадто...
Минула виборча кампанія переконала мене у цьому.