«Найвища честь для автора ― читач», ― історик Тімоті Снайдер 2 січня зробив твіт українською мовою з фото, де воїн ЗСУ в окопі читає його книгу «The Road to Unfreedom». Допис Снайдера за 5 години отримав майже мільйонне охоплення.
Про це повідомляє сайт Українського Католицького Університету.
Як виявилось згодом, на фото військовий ― випускник УКУ Олександр Ширшин.
Олександр Ширшин ― випускник магістерської програми з управління неприбутковими організаціями Інституту лідерства та управління УКУ. Восени він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня: за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за вірність військовій присязі.
Фото зроблене на напрямку Кремінна-Сватово.
За кілька днів до 24 лютого 2022 року студент підписав контракт в резерв у 80-му окрему десантну-штурмову бригаду. Він відчував, що війна буде і не міг дозволити собі стояти осторонь. Напередодні повномасштабного вторгнення йому зателефонували і викликали в частину. 24 лютого Олександр виїхав на передову лінію фронту, де й захищає Україну і сьогодні.
В липні воїн був поранений і дивом вижив. За бойову звитягу Олександр отримав орден «За мужність» третього ступеня. Після лікування знову повернувся на фронт. Зараз бере участь в контрнаступальній операції ЗСУ.
Сашко народився в червні 1994 року в Миколаєві. Один його дідусь був грузином, бабуся болгаркою. Другий дідусь – казахом, а бабуся – українкою.
Коли хлопцеві було 5 років, сім’я повернулася на батьківщину тата в селище Чорноморське у Криму. Саме завдяки бабусі, яка до того ж працювала вчителькою, Сашко вмів читати в чотири і знав безліч віршів на пам’ять. Обидва його дідусі були капітанами далекого плавання, дуже дисциплінованими та працьовитими людьми. Ці риси й передалися онуку.
В школу він пішов у 6 і закінчив її за 10 років замість 11. Згодом поїхав навчатися в Севастопольський національний університет ядерної енергетики та промисловості у 2010 році. Там же навчався на військовій кафедрі, готувався отримати кандидата в майстри спорту з боксу. Хлопець мріяв вивчитися і повернутися в рідне місто.
Але 2014 рік змінив життя кардинально. Щоб не давати присягу росії, перевівся і закінчив військову кафедру в Одесі. Навчатися ж продовжив в Харкові, але виграв грант та перевівся в Bialystok University of Technology у Польщі. У 2016 році захистив уже польською диплом магістра.
Живучи в Польщі, Сашко багато допомагав цивільним і військовим українцям. Цього для нього було мало і він вирішив поїхати волонтером у прифронтове місто Світлодарськ. Там Олександр об’єднав місцеву молодь навколо себе. Разом з іншими волонтерами і громадськими організаціями відремонтували старий спортивний зал в Новолуганському і заснували секцію боксу. Його хлопці тренувалися і їздили на змагання. Крім спорту, він організовував поїздки для підлітків за межі міста, області і регіону. Також організовував для них літературні гуртки, тренінги, майстер-класи і дозвілля.
Олександр з 2017 по 2019 роки навчався і Українському католицькому університеті та отримав диплом магістра програмі Управління неприбутковими організаціями. Вже тоді Сашко з волонтерами заснували молодіжний центр. Дипломний проект хлопця допоміг покращити і наповнити центр, який працював до окупації в 2022 році.
Також з 2018 по 2019 роки Олександр був координатором руху «Сильні громади» в м. Світлодарськ.
В 2019 після народження другої дитини Сашко з сім’єю переїхав зі Сходу. З 2019 по 2020 роки він працював керівником програми «Суспільний розвиток» осередку Української академії лідерства Чернівці. З кінця 2020 і до повномасштабного вторгнення працював у компанії «Модуль ІТП».