25 років тому Україна скинула комуністично-атеїстичне іго і стала на шлях незалежності та розвитку демократії. Одним із векторів, які визначають нову державу, є відновлення історичної справедливості. Саме про неї йдеться францисканцям з Луцької дієцезії. Вони просять повернути Церкві храм св. Антонія Падуанського у м. Рівне, в якому зараз розташований органний зал. Отці опираються на право, яке гарантує Конституція України.
Джерело: CREDO
Про ситуацію, що склалася, про кроки, які вже були зроблені, та очікування щодо розвитку подій у справі повернення CREDO розповідає координатор справи о. Тадеуш Фостаковський OFM:
— Рік тому Керівництво нашого Ордену Провінції Святого Архангела Михаїла звернулося до мене з проханням розпочати справу з повернення у законну власність храму святого Антонія у Рівному. З цим проханням також звернувся єпископ- ординарій Віталій Скомаровський, і все, що я роблю, є за його згодою та за згодою уряду нашої Провінції.
Отже, передусім я поїхав у Рівне. Мені вдалося зайти до храму, побачити, у якому він стані, та зробити декілька фотографій. Потім я побував у державному архіві Рівненської області, де мені вдалося знайти документи, які вказувати дату передачі храму на баланс тоді ще комуністичної влади. Це було, якщо не помиляюся, 8 жовтня 1960 року. Після опрацювання та завірення документів, мною був скерований перший лист до облдержадміністрації. Це було близько півроку тому, саме у той час, коли у Рівному було фактично безвладдя і наш лист «завис». Згодом ми звернулися вдруге і ось у четвер мене викликали на гуманітарну комісію, бо процедура така, що перед тим, як депутати будуть голосувати, потрібно, щоб гуманітарна комісія із питань комунальної власності розглянула питання і схвалила його скерування на голосування. Проте, як виявилося, на розмову забули запросити керівництво філармонії, до якої належить органний зал. Для себе я зробив висновок, що на цей момент влада відбила м’яча, бо люди хочуть вивчити питання. Гарна старовинна будівля практично у центрі міста – не думаю, що влада захоче віддати її просто так. Легко не буде, але перші кроки ми зробили і тепер чекаємо на реакцію влади міста.
Треба також розуміти специфіку міста – люди відразу насторожилися, бо думають, що ми хочемо привласнити собі будівлю органного залу і мій виступ був потрібний, щоб пояснити людям, що в першу чергу це храм, який ми хочемо відкрити на духовні потреби людей і повернути собі те, що і так наше, але у силу історичних обставин було втрачене на якийсь час. Зараз приміщення використовується лише 4 рази на місяць, тобто, раз на тиждень. З нашим поверненням до храму він буде відкритий щодня і буде служити духовним прихистком, і всі бажаючі щодня будуть мати можливість взяти участь у Святій Месі, приступити до сповіді, брати участь у катехизації, у духовних бесідах.
Ми поки не залучали вірян. Наразі я чекаю на кроки з боку адміністрації, але ми плануємо все ж заручитися підтримкою віруючих, щоби показати, що є воля людей, а це аргумент за повернення храму. Кожна споруда має своє призначення: супермаркет — для того, щоб купувати продукти, стадіон — для футболу, аптека — щоб люди мали де купити ліки, цвинтар — це місце, де хоронять, а храм — це місце молитви. Храм св. Антонія у м. Рівне не використовується за своїм прямим призначенням і ми хочемо це змінити.
Маємо велику надію, що справа не буде тягнутися довго, адже закон на нашому боці – ми не пройшли забрати чуже, ми просимо повернути те, що наше. Сподіваємося також, що вдасться уникнути спекуляцій на тему потреби перенесення органного залу, адже, як я вже згадував, ми хочемо повернути собі свою власність, тому вважаю, що вимагати від нас щось взамін за повернення храму було б некоректно.