РПЦ є повноцінним учасником так званої гібридної війни, коли в засобах масової інформації для зацікавленої аудиторії створюється паралельна реальність, коли фактаж елементарно вигадується, а зміст того, що відбувається, спотворюється з точністю до навпаки, коли всі ті, хто має зиск від конфлікту, стверджують, що їх тут і поряд не стояло, а зацікавлені вони рівно в протилежному, ніж в тому, в чому їх звинувачують ...
Хто тільки за останніх півроку не запитував себе, чому мовчить Патріарх Московський. На його «підшефній» канонічній території війна, розв'язана руками його ж «підшефного» президента, союз з яким врятує Росію, а Патріарх або води в рот набрав, або розводить антимонії на тему «миру мир, війна війні».
Вже чим тільки симпатики Московського Патріархату не намагалися пояснити цю відмову від активної позиції. Найпопулярніша версія виглядає так: Патріарха спеціально завчасно вимотували нанопилюкою, брегетами і гей-скандалами, щоб у потрібний і критичний для багатьох момент він не зміг виступити проти російської агресії в Україні. Що ж, версія благочестива, але явно непослідовна і навіть наївна. Адже насправді жодного тотального мовчання РПЦ немає. Просто одні голоси свідомо приглушуются для того, щоб було чутно інші. Замість Патріарха говорить радикальне крило РПЦ, популярні російські медіа-священики неприкрито беруть участь в агітації ідеї «народного ополчення» і «російського визвольного руху» на Донбасі, а клірики УПЦ (МП), які «втекли до Москви від загроз бандерівців», моляться під час проведення флеш-мобу, бравурно іменованого «референдумом за проголошення незалежності Донецької народної республіки». Святе місце порожнім не буває.
Але пікантність ситуації навіть не в цьому. Пам'ятаєте, як у свій час Путін, не моргнувши оком, стверджував, що в Криму немає російських військ, а на Донбасі Росія ні на що не впливає, це тільки вибір самих мирних жителів, який вони мають право захищати будь-якими способами? Про те, як все було насправді – вже всім відомо. Перенесемося тепер в церковний простір, який було підірвано заявами СБУ про те, що особи, які супроводжували привіз різних «святинь» (так-так, саме так, беремо в лапки!) під егідою РПЦ, одночасно займалися шпигунством і розвідувальною діяльністю. У відповідь на це безпрецедентне звинувачення (явно не взяте зі стелі) з'являється реакція РПЦ в особі Володимира Легойди: «що може бути абсурднішим за спробу представити головним агресором природного та фактично єдиного сьогодні миротворця?». Так, нам пропонується не вірити очам своїм, ігнорувати всі випадки відвертої пропаганди та агітації священиками УПЦ і РПЦ того самого «визвольного руху» та їх прямої «духовної участі» в бурхливому житті озброєних людей, яких мирним населенням, що захищає свої будинки і сім'ї від урядових військ – карателів, може називати або цинік, або ідіот.
Так, нам пропонується повірити в те, що в РПЦ існує з цього питання повна демократія, і на «добру справу» у вигляді участі в антидержавному заколоті клиру УПЦ навіть не потрібно брати благословення ні у правлячого архиєрея , ні у митрополита Київського. Мовчазне невтручання у військову інтервенцію в Україну нам пропонують представити як єдину миротворчу місію. Патріарх не виголосив промови в стилі о. Всеволода Чапліна про надію на неспротив українців армії визволителів? Радійте! Патріарх поза політикою, Патріарх над сутичкою, Патріарха не втягти у протистояння!
Повернемося до скандалу, пов'язаного з виявленням зв'язку між «гастролями» різних «святинь» і розвіддіяльністю деяких охоронців цих «святинь», а також з фінансуванням тероризму на Донбасі всякими благочестивими чадами РПЦ. Спростування цього зв'язку в заявах спікерів РПЦ ми не побачили. Але все це було представлено як «миротворча діяльність». Так-так, «в Криму немає російських військ». Так-так, РПЦ не має стосунку до підтримки і фінансування антидержавного заколоту в Україні. А хто тоді ці люди, які фінансують, шпигують, пропагують, освячують – не знімаючи хреста і ряси? Ах, так, це ж миротворці!
Все це дає підстави стверджувати, що РПЦ є повноцінним учасником так званої гібридної війни, коли в засобах масової інформації для зацікавленої аудиторії створюється паралельна реальність , коли фактаж елементарно вигадується, а зміст того, що відбувається, спотворюється з точністю до навпаки, коли всі ті, хто має зиск від конфлікту, стверджують, що їх тут і поряд не стояло, а зацікавлені вони рівно в протилежному, ніж в тому, в чому їх звинувачують ...
Фінальним акордом цієї історії, на наш превеликий жаль і розчарування, став візит місцеблюстителя УПЦ (МП) митрополита Онуфрія до Москви з нагоди іменин Патріарха Кирила. Не будемо вже говорити про те, що ця поїздка була розцінена як абсолютно неетична в поточних обставинах. Але громом серед ясного неба послужило не це, а опублікований обмін люб'язностями між митрополитом Онуфрієм і Патріархом Кирилом. Зокрема, митрополит сказав: "Хочу подякувати вам за вашу духовну підтримку і за живу співучасть у тих випробуваннях, які сьогодні переживає наша земля, українська земля. Ви приймаєте наші скорботи, як свої особисті скорботи, і ви переживали ці випробування, напевне, більше, ніж я переживав, бо для вас немає далеких і близьких, чужих і своїх. для вас – всі рідні, всі свої, незалежно від того, де хто несе свій церковний послух". Зрозуміло, сказане наштовхує на запитання, про яку саме живу участь Патріарха у випробуваннях землі української йдеться. Яким саме скорботам і чим так співпереживає Патріарх? Чому митрополит бачить те, чого не бачать всі інші?
Не варто шукати відповідей на ці питання. Бо вони, ці відповіді, знаходяться там, куди нормальній людині немає доступу. Ні-ні, не в духовному світі, як міг би хтось відразу подумати. А в тій самій паралельній реальності, де є «російський народ, що стогне під п'ятою купки фашиствуючих бандерівців», де «урядові каральні війська знищують мирне населення, що відстоює своє право на перебування в російському цивілізаційному просторі», де «Правий сектор погрожує відстрілювати всіх російськомовних» де «канонічне православ'я піддається нападам сектантів і уніатів», і так далі.
Гібридна інформаційна кібервійна була б неможлива без РПЦ, яка досконало оволоділа мистецтвом маніпуляцій і підмін в області релігійної свідомості. РПЦ була і залишається одним із ключових постачальників» ідеологем, за допомогою яких зв'язуються руки у активної частини віруючих. Там, де це безпечно – РПЦ з'являється, там, де спливають негативи і виникають скандали – РПЦ благополучно зникає, відхрещуючись від фактів і звинувачень. Проте не варто помилятися. «Над сутичкою» означає «за лаштунками». І як буває прикро, якщо відбувається збій, одна з завіс не встигає вчасно опуститися, і приголомшений глядач бачить те, що відбувається за сценою: акторів, які похапцем переодягаються. На цей випадок припасений рятівний антракт з тістечками і шампанським. Дайте людям спокійно змінити костюми, маски, оновити грим. І продовжуйте їм вірити. Адже поки є глядачі – шоу триватиме.