Про Папу Лева XIV і справедливий мир для України в підсумковій програмі «Відкрита Церква» з о. Ігорем Яцівим розповів Глава УГКЦ Блаженніший Святослав .
Слова першоєрарха поширив Департамент інформапції УГКЦ.
Про Папу Лева XIV Патріах Святослав сказав:
"Папа Лев — це Папа інституції: він діє дуже інституційно, хоче чути думку нашої Церкви перед тим, як приймати якісь рішення чи озвучити певну позицію. Тобто та машина — курія Ватикану — почала працювати цілком по-іншому. Тому інституційність Ватикану, думаю, буде силою, з якою Апостольський престол запрацює по-новому.
Друга річ: позиція Папи Лева й Ватикану щодо війни в Україні дуже європейська, і нас це не може не тішити. Після останньої зустрічі Папи із Президентом Зеленським він сказав кілька тез, які, на мою думку, трошки замало почули в Україні. Вперше від початку війни, ще з 2014 року, Папа згадав Конституцію України. Бо не можна говорити про міжнародні угоди і плани закінчення війни в Україні без того, щоби брати до уваги Основний Закон держави, де чітко написано, якою є наша територія і наші кордони, щобільше — наш вектор розвитку. Тобто повага до Конституції України — це повага до субʼєктності нашої держави у всіх перемовинах, про які ми нині згадуємо.
Ще одна теза, яка, як на мене, була просто миродайною у той час, коли всі мали враження, що доля України вирішується без нас: коли Трамп і путін зустрічалися на Алясці й говорили про Україну та Європу абсолютно без участі цих субʼєктів міжнародного права, Папа сказав: «Війна в Україні — це війна в Європі. І Європа має обовʼязок брати участь у цих переговорах і брати на себе відповідальність». Я подумав: Господи, ми так давно про це мріяли й говорили, але якщо це звучить з уст Папи, то європейські суспільства на це дуже живо реагуватимуть. Пізніше, коли я мав нагоду відвідувати різні країни Європи, то дуже чітко відчув, як зреагували на ці слова Папи, зокрема французьке суспільство.
Очевидно, теза про недопущення ксенофобії чи якоїсь втоми від допомоги українським біженцям — константа Апостольського престолу, зокрема, коли йдеться про Польщу — нашого найближчого сусіда. Мені дуже приємно, що польський єпископат почув голос Папи Лева і зробив дуже серйозну заяву щодо недопущення дискримінації українських біженців на території Польщі. Сподіваюся, що Папу почують і в Угорщині, і в Словаччині, і ця нова європейська дійсність почне функціювати трохи по-іншому.
Тобто ми маємо сьогодні дуже потужного Папу, який не просто говорить про мир як про якусь хмарку, а про мир, який ґрунтується на двох засадах: правді і справедливості. Папа походить із чину августиніанців, і його ідея про мир дуже конкретна. Так, не можна говорити про мир без правди та справедливості — тільки тоді буде пошанована гідність народу, у цьому контексті — українського.
Очевидно, що цей ювілейний Рік надії дав її і нам, українцям. Думаю, що завдяки увазі Папи Лева до чесноти надії, ми змогли відкрити внутрішні ресурси в нашому народі. Бо ми всі звертаємо увагу на те, чого нам бракує, але часом не розуміємо і не бачимо всього, що маємо. А надія — це внутрішній ресурс, щось, що допомагає знайти всередині себе сили, які до цього часу, можливо, не були задіяні. Тому увага до чесноти християнської надії була важливою не тільки з духовних мотивів, а й із суспільних і дипломатичних.
Згадаю ще кілька цікавих моментів. Ми нині говорили про зустріч, яку Папа Лев подарував мені як аудієнцію 15 травня, ще перед своєю інавгурацією і інтронізацією. Мені натякали, що це — не по протоколу, бо Папа перед тим, як офіційно вступить у свій уряд, не зустрічається ні з ким. Але Папа сам захотів зустрітися! Цього дня у Стамбулі зустрічалися дипломатичні делегації України та росії, щоб почати серйозний діалог. Папа закликав мене на аудієнцію саме в ту мить, коли почалася ця зустріч. Це був меседж, дуже сильний жест. Для нас, очевидно, це була можливість зустрітися з Папою вперше, бо до того я не мав нагоди пізнати його особисто — ми перетиналися, але особистої зустрічі не мали. А ми знаємо, що перша зустріч часто вирішальна. По-друге, Папа захотів, щоб вона була публічною — не приватною, не напівтаємною! Він справді зробив із цього меседж до світу як підтвердження свого заклику до дій задля миру".
Щодо питання справедливого миру, то Глава УГКЦ вважає, що "немає у світі народу, який би хотів миру більше, ніж український":
"Ми розуміємо, наскільки сьогодні саме слово «мир» стає багатозначним, втрачаючи свій сенс. Пригадую, ми в Австралії говорили про «сталінський мир»: є людина — є проблема, нема людини — нема проблеми. Тобто «мир» по-сталінськи означав вбивство того, з ким би треба було миритися. Це якась абсолютно інша категорія чи, я би сказав, звиродніння самої ідеї миру.
Сьогодні ми часто чуємо, що мир мусить ґрунтуватися на певних принципах, як-от правда, свобода, які мають стати основою міжнародного права. Я скажу про мир трошки по-іншому, як душпастир: мир — це майбутнє наших дітей. Якщо наша молодь і наші діти не зможуть мати повноцінного майбутнього в себе вдома, то це буде не мир, а умиротворення агресора або капітуляція. Думаю, ми ні одного, ні другого не маємо права допустити в імʼя добра і життя тих людей, тих дітей, яких Господь Бог довірив нашій опіці.
Тому ми говоримо про мир як про простір життя. Це, можливо, філософський концепт, але в наших реаліях він дуже конкретний. Ми бачимо, що росія хотіла принести мир на Донбас — натомість знищила його політикою тотальної війни, випаленої землі, бачимо депортації населення і руїни тих міст та сіл, куди дотягнулася. І тепер хоче, щоб Україна віддала їй ще якісь території. Для чого? Для того, щоби принести туди смерть, як скрізь, куди вона приходить. А ми хочемо жити. Тому для українців мир — це простір життя, це те, за що ми боремося, про що говоримо. Якщо якісь угоди не дадуть можливості творити простір життя, розвитку, процвітання і майбутнього для наших дітей на нашій рідній землі, то це буде чергова підписана декларація, яка ніколи не буде втілена в життя.
Ми всім кажемо, що Україна — це не територія, а живі люди. Тому не говоріть про території — говоріть про людей, про їхні права. Але про права людини нині ніхто не хоче говорити — говорять про інтереси великих геополітичних гравців. Це, думаю, велика помилка і слабкість сучасних дипломатичних перемовин. Україна, український мир як простір життя — це те, що сьогодні би мав почути світ і ті переговорники, які справді шукають справедливої формули миру".