Прикро, що Радянський Союз, який нищив нашу Церкву, зробив для нас у плані легалізації та узаконення нашої діяльності більше, ніж незалежна Україна за всі роки свого існування. Фактично дозвіл Горбачова реєструвати наші громади був єдиним кроком назустріч УГКЦ за всі 25 років. Думаю, що перед новою владою ці питання ми мусимо підіймати з новою силою
Проте, незважаючи на численні звертання проводу УГКЦ до державної влади, досі це питання залишається відкритим, зазначив Блаженніший Святослав у коментарі для РІСУ.
«Незважаючи на численні намагання вірних і духовенства УГКЦ, яких підтримали деякі політики та громадські лідери, влада незалежної України досі не вирішила питання щодо реабілітації УГКЦ та інших українських Церков, репресованих комуністичною владою, та не прийняла відповідних кроків для подолання інших наслідків тоталітарного насилля над свободою сумління, як цього вимагає історична справедливість», - сказав він. На основі закону Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні, прийнятого в квітні 1991 року, реабілітовані окремі особи, проте не Церква як інституція.
На думку глави УГКЦ реабілітація включає три ключових моменти. По-перше визнання факту репресій у стосунку до Церкви як інституції (не лише окремих осіб) та визнання факту, що УГКЦ, яка вийшла із підпілля є законною провонаступнцею УГКЦ, яка була ліквідована 1946 року. По-друге, ствердження, що ці репресії були незаконними і несправедливими. По-третє, повернення Церкві всіх прав, яких вона було позбавлена внаслідок цих репресій. Останнє пов'язане із правом власності на все майно, яке було незаконно кофісковане, і як наслідок відкриває процес повернення (реституції) цього майна.
Не вдаючись у юридичні тонкощі, патріарх Святослав зазначив, що до вирішення питання про повернення Церквам і релігійним організаціям майна, експропрійованого тоталітарним режимом минулого варто підходити комплексно, відповідно до зобов’язань України перед Радою Європи, до якої Україна вступила в 1995 році.
«Брутальне порушення справедливості і наруга над Церквами і релігійними організаціями, які проявились у час їхньої насильної ліквідації комуністичним режимом вимагає повернення незаконно забраного майна його власникові, а європейська інтеграція нашої держави передбачає імплементацію міжнародних правових норм у наше законодавство. Отже історично та за справедливістю майно має бути передано його справжнім власникам чи повинні бути встановлені справедливі компенсаційні механізми за майно, яке повернути неможливо», - пояснив він.
Наразі існує кілька невирішених питань на законодавчому рівні - у нормативно-правових актах немає критеріїв визначення культового майна, більшість “культових будівель та майна” повертається релігійним організаціям не у власність, а у безоплатне користування, що насправді не є відновленням Церкви в правах. Крім того Церква як релігійне об’єднання, позбавлена в Україні правосуб’єктності, а отже не має навіть теоретичної можливості набувати статусу юридичної особи.
«Прикро, що Радянський Союз, який нищив нашу Церкву, зробив для нас у плані легалізації та узаконення нашої діяльності більше, ніж незалежна Україна за всі роки свого існування. Фактично дозвіл Горбачова реєструвати наші громади був єдиним кроком назустріч УГКЦ за всі 25 років. Думаю, що перед новою владою ці питання ми мусимо підіймати з новою силою», - висловив свої сподівання глава УГКЦ, додавши, що зараз юристи працюють над написанням нового проект закону про реституцію церковної власності.