На переконання Патріарха Любомира, Митрополит Андрей (Шептицький) – це свята людина. Митрополит упрoдовж 44-років очолював УГКЦ й українське галицьке суспільство в період двох Світових воєн, пережив сім режимів: австрійський, російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський.
«У першій половині минулого століття, коли наш народ переживав різні моменти: окупацію нашої землі австрійськими та царськими російськими властями, короткий період визвольних змагань, окупацію Західної України Польською державою, опісля нацистською та більшовицько-радянською диктатурами – Митрополит Андрей (Шептицький) показав себе як справжній народний батько та захищав свій народ як і де міг. А в час геноциду єврейського народу, за його ініціативи і безпосередньої участі, було врятовано близько чотириста єврейських дітей», – наголосив Предстоятель УГКЦ.
На переконання Патріарха Любомира, Митрополит Андрей (Шептицький) – це свята людина. «Процес його беатифікації за всі ці геройські чесноти, якими він сяятиме на віки як приклад не тільки для нашого, а й для інших народів, вже наближається до завершення. Заохочуємо всіх молитися, щоби цей день його прослави на землі відбувся якнайшвидше», – написав Глава УГКЦ.
Крім того, у своєму листі він заохотив усіх людей, духовних і світських, вивчати життя Митрополита Андрея як приклад духовного та народного провідника, справжнього християнина та відданого громадянина.
Довідка РІСУ:
Митрополит Андрей Шептицький (1901-1944). Упрoдовж 44-років очолював УГКЦ й українське галицьке суспільство в період двох Світових воєн, пережив сім режимів: австрійський, російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський.
Народився 22 липня 1865 року в селі Прилбичі на Львівщині. Походив зі стародавнього знатного українського роду, який у XIX столітті зазнав полонізації, члени родини стали римо-католиками. Незважаючи на сильну опозицію з боку батька, він вирішує повернутися до свого коріння і стати ченцем Василіянського чину, щоб служити "селянській", як її називали в той час, Греко-Католицькій Церкві.
У віці 36 років Андрей Шептицький, обдарований надзвичайними духовними харизмами, стає Главою Греко-Католицької Церкви. Він невтомно трудиться, щоб примирити різні етнічні групи, і залишає по собі багату спадщину творів на тему суспільних проблем і духовности. Розробляє нові методи служіння. Засновує чин Редемптористів українського обряду та монастирі Студійського Уставу в Україні та інші релігійні згромадження. Він стає фундатором лічниці, Національного музею,Богословської Академії, надає грошову допомогу різним релігійним, культурним та освітнім установам.
Митрополит Андрей був покровителем митців, студентів, в тому числі і багатьох православних християн, а також піонером в екуменізмі.
Він опанував єврейську мову настільки добре, що міг спілкуватися з євреями. Під час його душпастирських візитів у міста єврейські громади зустрічали його з Торою. За роки нацистської окупації він переховував у своїх палатах сотні євреїв. У цей період митрополит пише пастирського листа "Не убий", який став сміливим протестом проти звірства нацистів.
Митрополит Андрей помер 1 листопада 1944 року. Похований у крипті собору Святого Юра у Львові.
Зараз успішно триває процес його беатифікації.