9 квітня 2021 року Патріарх Святослав прийняв у своїй резиденції о. Патріка Дебуа, священика Римо-Католицької Церкви, який присвятив своє життя дослідженню Голокосту, передусім в Україні та в інших країнах Східної Європи.
Отець Дебуа є президентом «Яхад – ін Унум», глобальної гуманітарної організації, яку він заснував у 2004 році. Її робота присвячена виявленню місць масових страт євреїв та ромів у Східній Європі під час Другої світової війни, а також боротьбі з антисемітизмом і вдосконаленню відносин між католиками та євреями, повідомляє Департамент інфомації УГКЦ.
Професор Джорджтаунського університету, США, отець Дебуа працює на факультеті Центру єврейської цивілізації. Він також працював директором Єпископського комітету з католицько-юдейських відносин з 1999 по 2016 рік під егідою Французької конференції єпископів. Саме завдяки його праці було осмислено різницю між Голокостом таборів смерті та Голокостом Східної Європи, де людей масово знищували біля їхніх домівок. Отець Дебуа є автором книги «Голокост від куль: подорож священника до розкриття істини за вбивством 1,5 мільйона євреїв». Сьогодні він також досліджує геноцид єзидів в Іраку.
У «Голокості від куль» отець Патрік Дебуа вперше задокументував вбивство 1,5 мільйона євреїв в Україні під час Другої світової війни, базуючись на документах воєнного часу, інтерв’ю з місцевими жителями та застосуванні сучасної криміналістичної практики на давно захованих масових могилах. Майже десятиліття подальшої роботи «Яхад- ін Унум», опираючись на інтерв'ю з 5000 сусідами євреїв, призвели до приголомшливих нових висновків про масштаби та характер геноциду. Завдяки дослідженню отця Дебуа «Голокост від куль» виходить із тіні «Голокосту таборів смерті».
У ході зустрічі отець Дебуа висловив щиру вдячність Блаженнішому Святославу за допомогу з боку священиків Української Греко-Католицької Церкви у проведенні його досліджень наприкінці 90-х років та за сприяння спілкуванню зі свідками тих трагічних подій.
Предстоятель УГКЦ відзначив необхідність меморіалізації в нашій державі геноцидів, що трапилися на території України, як належного і гідного способу вшанування пам’яті невинних жертв тоталітарних режимів і зцілення народної пам’яті.