Спільна молитва відбулася сьогодні біля Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору в Києві.
До вшанування пам‘яті тих, хто невинно загинув під час штучно організованих радянським тоталітарним режимом голодів, долучилися представники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, зокрема Глава УГКЦ Патріарх Святослав, Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній, очільник УПЦ МП Митрополит Онуфрій, владика Степан Сус, єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископа УГКЦ, духовенство, політичні й громадські діячі та численні вірні.
На завершення панахиди всі присутні запалили лампадки в пам’ять про мільйони невинно заморених голодом українців у страшні роки Голодоморів в Україні.
Відтак о 16:00 за участю Глав Українських Церков і перших осіб Української Держави відбулася загальнонаціональна хвилина мовчання та акція «Запали свічку».
Згодом президент Зеленський виголосив промову, присвячену цим трагічним для усіх українців подіям:
"Яка точна кількість загиблих українців? Чи зможемо ми колись її встановити? Якої правди ми досі не знаємо? Чи зможемо ми колись про неї дізнатися? Як могла влада тоді з усім цим жити й роками, десятиріччями приховувати злочини? Чи зможемо ми колись про них забути? Відповідь на це питання ми знаємо – ні. Ми ніколи й нізащо не забудемо наших предків, які загинули в 1921-му, 22-му й 23-му роках. У 1946-му й 1947-му. І в найстрашніші, влаштовані тоталітарним сталінським режимом 32-й і 33-й роки – роки Голодомору-геноциду.
Ми фактично завершили реконструкцію першої черги музею Голодомору. Наступного року виповнюються 90-ті роковини цієї страшної трагедії. І до цієї дати ми маємо збудувати другу чергу історично важливого музею. Про це та про низку іншиx заxодів я підписав відповідний указ. І це питання не лише обов’язку, поваги чи честі. Це питання нашого з вами існування. Бо щойно зникне пам'ять про мільйони померлих і ненароджениx українців, зникнемо ми самі. Загинемо ми самі. Як нація, як суспільство, як держава. Як люди.
Ми досі не знаємо імен багатьох українців, померлих від Голодомору. Він знищував цілі родини, вулиці, села. Тож немає в кого спитати. Але він не зміг знищити нас остаточно. Тож є кому це пам’ятати. І є кому передавати пам'ять наступним поколінням. Про те, що жах під назвою «Голодомор» до цього не описував жоден словник. Бо жоден правитель до цього не зміг вигадати подібного звірства. Ми як народ пережили цей жах. Ключове слово – пережили. І перемогли. І безневинні жертви голодоморів заморені, замордовані, але не забуті!"