«Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і почитаємо Хрест Твій Святий, ним бо Ти визволив нас від ворожої неволі».
(Величання празника Воздвиження Чесного Хреста).
Голгофа. О, як багато сказано і написано про тебе! Ти така непримітна, невисока, а стала найважливішою, найшанованішою і найславнішою за всі найвищі гори на всьому світі. А чому? Бо на тобі звершилося найсвятіше дійство, коли у страшних смертних муках був розіп’ятий на хресті і помер Творець і Спаситель світу Єдинородний Син Божий і Господь наш Ісус Христос. Так, це був найважчий злочин творіння проти свого Творця, але тут вповні відкрилася і виявилася найбільша любов Небесного Отця до своїх грішних дітей. Ця любов, яку ніколи не вбити, яка ніколи не минає, перемогла всі сили зла: диявола, пекло і саму смерть, і відкрила дорогу всім до щасливої вічності.
Голгофський хрест – знаряддя смерті і спасіння. Без смерті Ісуса не було б воскресіння, а значить не було б перемоги добра над злом, правди - над брехнею, світла - над темрявою і святості - над гріхом. Тому дорога до спасіння – це дорога на Голгофу, іншої не дано. І нею покликані йти всі послідовники Христа – християни, які хочуть спасіння.
Образно і символічно можемо говорити про Голгофу не лише окремої людини, але й громади, спільноти, парафії, Церкви, поселення, нації, народу та держави, коли йдеться про великі біди, як-то: роздори, розколи, переслідування, гоніння, епідемії, катастрофи, природні катаклізми, війни тощо. Але все це мусить бути глибоким усвідомленням своїх провин, як причин цих бід, і щирим бажанням відпокутувати всі свої гріхи і розіп’яти їх на своєму хресті. Тому говорити про Голгофу України в історичному аспекті, про що останнім часом можемо чути, вважаю неправильним і немудрим.
Задаймо собі кілька запитань. Коли почалася Українська Голгофа? В часи княжих міжусобиць чи татаро-монгольського іга? В часи Петра І, Катерини ІІ, в часи світових війн, чи голодоморів? А може, в нас вона триває безперервно від часів Київської Русі? Але ж Голгофа Христа – це одноразовий і доконаний акт, яким і звершилося досягнення мети. А хіба у нас сьогодні є чітка і конкретна мета і шлях до її осягнення, вказаний провідниками нашої нації, народу та держави??? Та й навіть духовні провідники, і хто це заперечить, не закликають і не вказують на конкретний і ясний шлях до спасенної Голгофи. А він такий простий! Це визнати свій правдивий гріховний стан, покаятися і навернутися до Бога. Бо тільки з Богом може бути перемога!!!
Так, як свідчить великий воїн і переможець велетня Голіафа цар Давид, «…не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна Йому належить», – як і все у цьому світі та й і ввесь світ належить Творцеві, як Його власність. Тому в Його силі і змозі перемогти всяке зло і всіх ворогів. А до цього ж потрібне ще єднання нації та народу. Якби ж у нас Церква була одна, то не було б у нас війни і того катастрофічного стану, в якому ми опинилися. Що ж нам робити? Як далі бути?
Піднесений (Воздвижений) над землею Чесний Хрест – є найпотужнішою і непереможною зброєю. Вона не просто символ, а явний знак Божої сили. Та володіє нею той, хто свідомо, з глибоким розумінням призначення Хреста, добровільно бере Його на себе, відмовившись від мамони і служіння їй, і йде за Христом на Голгофу, щоби там розіп’яти і умертвити своє зло і свої гріхи. Це і буде тією єдиною спасенною Голгофою України.
Чи йдемо ми, християни України цією дорогою? Чи є у нас духовна і світська еліта – наш національний провід, який йде попереду, закликає і веде за собою у спасенному напрямку наш бідний і знедолений народ?
Тільки на цьому шляху є подолання всіх наших бід і негараздів: всеруйнівної корупції, наркоманії, п’янства, безробіття, фальшування і т.д., а в його кінці – світло правдивого і непроминаючого щастя, радості, миру, добра і любові.
Михайло Мельник
Протоієрей.